Третю ніч він просиджує поспіль
Біля ніг її прямо на ліжку.
І, здавалось, на крихітну ніжку
Надивився, напевно, вже вдосталь.
Але завтра сидітиме знову,
І так - доки вона не пробачить,
Доки врешті сама не віддячить
Його кожному, кожному слову.
Говоритиме сплутано, п'янко,
Ніби з нею єдиною хоче
Бути разом. Безпристрасна ноче,
Чом у відповідь - прикра мовчанка?
Чом у відповідь зводяться грати
Прохолодно-байдужої тиші,
Що ламають самі лише миші?..
Ні! Не треба вікно відкривати!..
Та сюди ж комарів налетить,
Які жалять і боляче, й гостро.
Його слухати зовсім не просто:
Їй страшенно-бо спати кортить.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові