Ласкаво просимо

Герой епохи

Засторогою вічність клекоче.
День новий - до фатальності крок;
Ув інстинкті тремтять неохочі:
Їх сумління - зневіри жовток.

Архиважко попереду мчати,
Коли ера відстала на мить,
Та ще важче цю першість тримати,
Коли з серця аж піт крапотить,

А спина обливається кров'ю -
Відстаючі обрали мішень
І у хижім покірнім безмов'ї
Хочуть лідера знищить лишень.

Тільки після ніхто з низькодухих
Не ввірветься на гребінь епох,
Щоб у список ввійти незабутих,
Але згаснути в митях кількох.

І за цим рознервована ера
Знов залізе на владний Олімп
І подасть напівмертвій химері
Світового володаря німб.

Вже тоді нарікань не тасуйте,
Вже до Храму у згубі не йдіть,
А нового Ікара пильнуйте
І його срібновусто моліть,

Щоб він виклик підкинув епосі
Та химеру з Олімпу звалив:
Не дивіться, що п’яти геть босі,
І останню сорочку зносив.

Він міцніший за вічність - душею,
Бо облуда душевна - граніт,
В його мозку пульсує ідея
Про щасливий, без заздрісний світ.

Через те й застороги ламає,
Про фатальність, напевне, й не знав,
І біжить, і летить - і згорає!
Так завершить свій шлях, як почав...