Останній у черзі за смертю,
Останній у черзі життя -
Не може ніяк спересердя
Молитви звести до пуття.
Знервовано нігті кусає.
"Призренний" - шепочеться гурт.
Ні слави, ні вроди не має:
Його існування - абсурд.
Місцями до паніки схильний,
Місцями й сльозу обірве.
Та погляд виточує - сильний
Вже навіть тому, що живе.
Чи, може, нехай і існує
(Різниця від того яка?) -
Він сам свою дійсність малює.
А інший в лиці хробака
Тиняється, вітром підпертий,
В полоні секундних утіх,
Та погляд й у нього відвертий:
Нічого в житті не устиг -
Фундамент для дому розбитий,
Нащадка собі не зачав.
Хоч дерево встиг посадити? -
З десяток лиш тільки зрубав
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові