Замолила останній гріх
Чужою усмішкою,
Випрошеною.
А собі все одно не подобаюсь.
Безглузда до краю моя
Пісенька
І справа моя сліпа
До чужого
А до свого
Зряча.
Кров - гаряча.
Та не моя.
Моя зміїна
І отруйна слина
Теж я.
Степ і я - видиво.
Море я - марево.
Хочеться тобі сенсу, я ж знаю.
А ти не можеш його дістати, бо живеш
без цього сама.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові