скотилися смішинки з порепаних губ
(згубились десь у зморшках светра)
опали вії на вологе тло зіниць
(мабуть, якийсь секрет скувавши рухом)
на розі щік неслухняні руки
(оминувши виступи носів)
викресали вогонь
(початкову іскру збудження)
з
розмитого обрису наших облич
(і назвали цей процес поцілунком).
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові