вагітність прозою
пишеш, і стогони в'яжеш у вузлики
відносиш критику відвертий скарб
плачеш, із сліз сотаєш мотузочки
повторів бо, знаєш, цей світ не варт
молиш когось достеменно не знаного
точиш на нього розкришений зуб
хочеш, щоб ті знекрівлені янголи
приготували й для тебе суп.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові