перспективи ліхтарів
тягнуть свої яблуневі стиглі віти
до горизонту
міняться винним світлом
печатки своїх частувань
теплих посеред ночі
згубивши
на капотах машин
що дублюють себе
ніби оригіналу замало
у кривому дзеркалі асфальту
і я поміж цієї краси
посереддоріжньої
стою одиноко
шукаючи знайоме обличчя
в потоці
сп'янілих ейфорично настроєних авт
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові