На білому тлі березневого світу
Червоні долоні та посмішки хворі.
Риби танцюють реґґей у повітрі,
Тіла в них звабливі, а очі прозорі.
Вуха у риб не чують нічого,
Крім реґґей, у березні сивім завислого.
З питанням до себе, до тебе, до Бога
На тлі ліхтаря поміж снігом затисло.
Чиїсь ланцюги і заочні погрози
Загрожують вимкнути рибам повітря.
Ти біла, як сніг, за вікном на порозі,
Стояла спиною до білого світу.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові