Невідомі слова невідомої мови
Між відлуннями тембрів чужих голосів.
А за ґратами вікна, а за вікнами вітер,
Теплий вітер холодних зимових полів.
Там, на міста асфальті, неприхована осінь
Сипле вічністю з жовтого неба дерев.
Невимовно знайомі до вічності очі
На долонях зобразили осінь тепер.
А за вікнами вітер. Він не вимовить слова.
Кам'яною плитою на ніжність впаде.
І знаходиться спільна до вічності мова
Із очима, із вітром, із усім, що прийде.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові