О диво, диво,
Моя Маріє.
Чому радію?! - і сам не знаю,
Та в осінь боком іду креслато
Ходою ясена.
І мружу очі, бо жовтим листям
Жовток яєчний він крише дрібно
І по халаті відцвілим півнем
Запахне в провесінь…
Підняла очі, а комин - в небо.
І вже не треба на піч спирати, -
Лози лиш жменя, а по кімнаті
Морозно. З вулиці…
Все ж, я радію…
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові