Пробачити тобі? Я хочу більшого.
Кохаючи тебе, я стану раною.
А завтра ти будеш лиш віршами!
Сьогодні плакати не стану я,
А завтра буде все по-іншому.
Забути що було? - Скосились мріями
Безмовні квіти, вічністю даровані.
Спали мене жагою віч і віями!
Твої слова, мовчанням зачаровані,
Уже не зроблять того, що хотіли ми.
Сказати щось без слів? - Кричу мовчанкою,
Осліпну поглядом і онімію жестами.
Я марю волею, а стану бранкою…
Із усіма незгодами й протестами
Залишусь некоханою коханкою.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові