Колись і сльози висихають!..
Я стисну зуби і мовчу…
Десь хмари повняться плачу,
Я за ненависть заплачу
Валютою, яку не знаю.
Прощаю… не вір у слово це, бо ні…
Його ж нещастя нам плекало!
Сказала, що я є - й пропала!..
Своє пробудження проспала
І вмерла… Не болить мені.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові