Пробач мені
Всі вимріяні дні,
Мої несмілі і холодні руки,
Мої відверті зболені пісні,
І дні сумні,
І ночей муки.
Пробач…Без слів!
Ти не хотів
Все найпрекрасніше забути,
Але й згадати не зумів
Моїх невиплаканих днів
П'янку отруту.
Ти - вже не ти -
Відповісти,
Куди поділась тая сила,
Щоб не прощаючись піти?..
Не любиш, милий, - що ж, прости,
Що я тебе колись любила.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові