Я не давала позову й арешту,
Бо я не винна! І не в ґратах суть.
Ти вір мені! Ти вір!.. А інші - решта,
Її слова душі в мені не вб'ють.
Дарма, що я вже волі не побачу,
Хай судять люди, судді, - все одно
Мовчи! Прошу… прошу - і я пробачу
Твоїх вагань отруєне вино.
Тебе в своїх тенетах не тримаю.
Життя іде! - спіши щасливо жить!
Але забудь мене, забудь, благаю,
Бо я тебе не зможу розлюбить.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові