Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Розбудіть свого бога...

Анатолій Ульянов

У кожному з нас приховано генія. Потужна сила, яка готова вирватися назовні й створювати, захлинаючись у творчому екстазі. Творити, переносячи цілі міста й всесвіти на папір, створювати людей, тварин, рослини. Це і є наша сутність, наш внутрішній бог.

Кожен письменник - джерело такої всесвітньої енергії. Неможливо уявити, яку силу треба мати, аби створювати світи, наповнені чудернацькими мешканцями та їхніми історіями; розбурхувати вулкани і запалювати зірки; промовляти вустами невідомих тварин, котрі зачаїлися у таємних печерах Землі чи скеровувати орди темних сил. А головне - мати владу, що дозволяє впливати на реальні людскі життя.

У руках письменника є божественний конструктор життя, і це підносить "творця, що пише", до рангу бога.

* * *

На певному етапі в людині-творці відбувається внутрішній злам і тоді величезна енергія, яка довгі рокі накопичувалася в душі, прокидається. Творця обіймають хвилі химерних образів, які можуть приректи на смертельний жах чи навпаки змусити сміятися від щастя. У мить можна побачити сріблясті зорельоти, котрі долають чорну піну всесвіту, або ж маленький народ, загублений у легендах індійських племен. Можна говорити з померлими родичами і зводити міста майбутнього, в яких людина нарешті досягне внутрішньої гармонії та спокою. Коли пишеш, ти можеш усе...

Образи розквітають, перетворються у цілі сузір`я думок-картинок. Шарудіння й улесливий шепіт, переможний крик воїна, що здолав дракона, або ж чарівний голос красуні з далекої планети - все це кружляє невидимим хороводом навколо письменника, який починає найсвятіший магічний ритуал - Писати.

Величезна брама душі прочиняється, а крізь стулки летять слова, що падають чорними птахами на білосніжне поле паперу. Творець пише, і боїться того, що він не в змозі створити світ. Пише так, як ніколи не писав. Він не обов`язково створить щось геніальне, він просто пише душею, що зголодніла і прагне творити й творити ще. "Пиши, пиши, пиши", - квапить бог, що прокинувся у письменнику, і той, наче раб, виконує наказ. Творець пише, доки останнє слово покірно не вплітається у гриву його Пегаса. Тоді звуки довкола вщухають, а той невидимий, хто щойно шепотів письменникові на вухо, покидає його...

...однак він ще повернеться...

* * *

Я щиро вірю в те, що подібна енергія, певна вища сутність, є в кожному. Я вірю, що людина - це не жалюгідна краплина у всесвіті, а сам всесвіт. Я у захопленні від сили людського розуму і абсолютно впевнений: в кожному з нас спить могутній і неповторний бог.

Тож розбудіть його в собі!

Переклад В. Пузія


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові