Ласкаво просимо

Навчальна програма. ІІІ курс, І семестр

Тема 1.

Тема 2. Партійна преса на території України на рубежі ХІХ – ХХ ст.: від соціал-демократичного (громадівського, радикального) руху до здобуття самостійності (“Народ”, “Хлібороб”, “Радикал”, “Гасло”, “Селянин”, “Добра новина”, “Праця”, “Слово”). Участь у політичній пресі І.Франка, М.Павлика, М.Драгоманова, С.Петлюри, В.Винниченка, Ю.Бачинського, Д.Антоновича, В.Садовського, Д.Донцова, М.Міхновського та ін.

Тема 3.Українська преса Москви й Петербурга початку ХХ ст. – прагнення до ознайомлення громадськості Росії із виразними національними проблемами (“Зоря”, “Вільна Україна”, “Рідна справа / Думські вісті”, “Украинский вестник”, “Украинская жизнь” за редакцією А.Шабленка, В.Піснячевського, М.Славінського, С.Петлюри та ін.). Публікації у цих виданнях І.Франка, М.Грушевського, Лесі Українки, О. та С.Русових, О.Лотоцького, Д.Дорошенка, П.Стебницького та ін.

Тема 4. Українська преса за океаном (ХІХ – початок ХХ ст.). Прагнення до свободи, інформаційного сполучення, духовного об’єднання. Витоки українського друку: “Alaska Herald”, “Америка”, “Руське слово”, “Свобода” за редакцією священиків А.Гончаренка, І.Волянського, Г.Грушки, В.Сіменовича, К.Андруховича та ін. у США; “Канадійський фармер”, “Слово”, “Український голос”, “Канадійський русин” у Канаді; “Зоря” і “Праця” у Бразилії.

Тема 5. Літературна полеміка в українській пресі початку ХХ ст.: між “традиційністю” та “індивідуальністю”, “українофільством” і “рішучим національно-творчим визволенням” (газета “Рада” і молода генерація журналу “Українська хата”).

Тема 6. Типологічне різноманіття українських видань на Галичині перед Першою світовою війною: господарсько-кооперативна преса, педагогічна й дитяча, молодіжна і пластова, духовно-релігійна, сатирично-гумористична, літературно-мистецька, юридична, медична, жіноча тощо. Публіцистика С.Дністрянського, К.Левицького, І.Франка, Катрі Гриневичевої, Я.Весоловського, К.Малицької (Віри Лебедової), Н.Кобринської, Д.Старосольської.

Тема 7. Преса Українських січових стрільців (УСС) на бойових фронтах Першої світової війни; інформаційні та сатирично-гумористичні часописи за участю М.Угрина-Безгрішного, О.Назарука, А.Лотоцького, А.Баб’юка (М.Ірчана).

Тема 8. Українська таборова преса як національно-духовне явище. Преса полонених українців у таборах Австро-Угорщини й Німеччини (“Просвітній листок / Громадська думка”, “Розвага”, “Розсвіт”, “Вільне слово”, “Наш голос” тощо), Італії (“Полонений”, “Лязароні”), Росії (“Наша доля”). Публікації В.Пачовського, В.Сімовича, З.Кузелі, Б.Лепкого, О.Терлецького, О.Кобця (Варавви), М.Гладкого, І.Павлюка, М.Троцького та ін.

Тема 1. Особливості публіцистичного стилю і майстерності українських журналістів початку ХХ століття. Документ і образ. Публіцистика як одна з форм мистецтва слова (історичні аспекти). Ідеологія і виховання. Формування громадської думки.

Теми 2. Література, публіцистика, політика: нерозривність долі, професійного покликання, творчих прагнень і національних ідеалів (на прикладі творчо-біографічних нарисів про М.Грушевського, С.Петлюру, Є.Чикаленка, С.Єфремова, М.Шаповала, Олену Пчілку, Д.Дорошенка, Д.Донцова та ін.).

Тема 8. Читацька аудиторія української преси початку ХХ ст. Проблеми тиражів і передплати національних часописів (“Літературно-науковий вісник”, “Село”, “Засів”, “Рідний край”, “Молода Україна”, “Хлібороб”, “Громадська думка / Рада”). Опитування й анкетування читачів української преси в Росії М.Гехтер. Український читач про українську часопись // ЛНВ. – 1912. – Т.58).

Тема 10. Дискусії в українській пресі: пошуки краси й людини (І.Франко, С.Єфремов, М.Євшан, М.Шаповал, А.Товкачевський, Д.Донцов та інші; “батьки” і “діти” в літературному процесі). Журнал “Українська хата” (1909 – 1914) у відстоюванні нових критеріїв української молодої творчої генерації/

Тема 11. Українська журналістика на зламі століть: сто років тому й сьогодні. Традиції і новаторство. Здобутки і втрати. Мовні й національно-духовні проблеми. Прагнення до свободи слова і парадокси відкритих можливостей в інформаційному полі України.

Практичні завдання:

Готуючись до семінарських занять, необхідно:

З метою кращого засвоєння тієї чи іншої теми рекомендується вести читацький щоденник, занотовуючи основні дані про твори й видання, осмислюючи прочитане, даючи власну оцінку.

Велике значення має також особисте звернення до періодики ХІХ – початку ХХ ст., опрацювання широкого бібліографічного матеріалу, написання оглядів преси певної тематики, якогось регіону, складання бібліографії журналістських першодруків українських письменників, наприклад, у російській чи іншомовній пресі.

Під час підготовки і проведення семінарських занять студенти повинні навчитися:

Ця самостійна науково-дослідницька робота допоможе ближче познайомитися з досягненнями історико-журналістських пошуків на сучасному етапі, спонукатиме до власних розробок, дасть можливість глибше опанувати знаннями з історії національної журналістики.

Оцінювання знань студентів відбувається за рейтинговою системою:

Пропущені теми практичних і семінарських занять мають бути відпрацьовані студентами (усно чи реферат до 2-х сторінок) не пізніше, ніж через два тижні після пропущеного з будь-якої причини заняття.

Студенти, які набрали впродовж І - ІІ семестрів понад 110 балів, отримують “автоматичний” екзамен.

Невідвідування лекцій і семінарських занять із історії української журналістики, відсутність виконаних практичних завдань (зокрема реферату), пропущені тести і підсумкова контрольна робота (за результатами І- ІІ семестрів – менше 50 балів) означають недопуск до екзамену.

Самостійна робота студентів - опрацювання першоджерел: публікацій газет, журналів, альманахів ХІХ-початку ХХ ст., а також журналістських виступів провідних українських публіцистів (Г.Квітки-Основ'яненка, М.Максимовича, М.Шашкевича, Т.Шевченка, П.Куліша, М.Костомарова, І.Франка, М.Грушевського та ін.) за "Списком публіцистичних творів", поданим наприкінці "Методичних вказівок".

Методи організації і перевірки знань студентів. Упродовж навчальних семестрів проводитиметься поточний контроль знань (у вигляді тестів), студенти мають підготувати до 30 квітня 2002 р. реферат про українських видавців, редакторів і співробітників української періодики початку ХХ ст. (до 5 друкованих сторінок), а також написати підсумкову контрольну роботу.

Оцінювання знань - за шестибальною системою (від 0 до 5).

Участь у практичних заняттях і реферат - максимально 5 балів.

Контрольна робота і тести:
неправильні відповіді -

Загальний розподіл балів:
15 семінарських занять і реферат (максимум по 5 балів) - 80
тести (5) і контрольна робота - 30
публіцистика - 20
всього - 130/ 110

Студенти, які матимуть від 130 до 110 балів, можуть розраховувати на екзамен-"автомат".

Студенти, які наберуть упродовж двох семестрів, враховуючи практичні завдання, тести, контрольну роботу і реферат про співробітників національної преси, менше 50 балів, до екзамену не будуть допущені.

Всі пропущені теми практичних і самостійних завдань мають бути відпрацьовані студентами (усно чи реферат (до 2-х друкованих сторінок) не пізніше, ніж через два тижні після пропущеного з будь-якої причини заняття.

Теми семінарських занять

І. Методика пошуку й опрацювання першоджерел (оригінальних, рідкісних, колекційних газет і журналів).

Відвідання газетних, бібліографічно-довідкових відділів, залів періодики, архівних і рукописних фондів; опрацювання алфавітних і тематичних каталогів (пошук матеріалів із історії української журналістики) Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського (НБУВ), Парламентської бібліотеки України, Науково-довідкової бібліотеки центральних державних архівів України (НДБ ЦДАУ), Наукової бібліотеки ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Письмовий звіт – до 30 друкованих рядків.

ІІ. Система імперських утисків і цензурних заборон національної преси в Росії (ХІХ-поч.ХХ)

1. Цензурні статути в Росії (перша половина ХІХ ст.).
2. Заборона українського слова в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. (Валуєвський циркуляр 1863 р., Емський указ 1876 р. тощо).
3. Переслідування українських видань на початку ХХ ст. (1905-1916 рр.).

Література:

ІІІ. Публіцистика Г.Ф.Квітки-Основ'яненка

1. Фейлетони Г.Ф.Квітки-Основ'яненка - пародія на тогочасний суспільний лад. Викривальні функції "листів" письменника.
2. Питання журналістської творчості у публіцистиці українського літератора.
3. Суспільно-політичний портрет Фалалея Повинухіна, його відповідники у художній літературі та сучасності.
4. Характеристика "званых гостей" - періодичних видань Росії першої половини ХІХ ст., їхня роль у літературному житті імперії.
5. Міркування Г.Ф.Квітки-Основ'яненка про розвиток української мови й літератури, викладені ним у "Супліці до пана іздателя" та "Письмах к издателям "Русского Вестника".

Література:

ІV. Утвердження національних видань на Західній Україні

1. Роль "Руської трійці" у підготовці суспільного руху в Галичині до 1848 р.
2. "Подвиг, про який не забуває український народ" (складна історія виникнення й цензурних гонінь збірки "Русалка Дністрвая" як один із фактів у розвитку вітчизняної літератури першої половини ХІХ ст.).
3. Новаторська сутність "Русалки Дністрової".
4. "Зоря Галицька" (1848-1857) - перша газета українською мовою.

Література:

V. Журнал "Основа" (1861-1862) - один із центрів українського літературного процесу

1. Передісторія появи журналу "Основа". Т.Г.Шевченко про Кулішеві задуми 50-х років: "От журнала, о котором я ему писал, от наотрез отказался" ("Дневник", 17 грудня 1857 р.).
2. "Саме ім'я сему місячнику нарек аз, програму до нього скомпонував аз..." (Із листа П.Куліша до М.Павлика).
3. Суспільно-політична програма журналу.
4. Літературні сили "Основи" (Т.Шевченко, Марко Вовчок, А.Свидницький, Л.Глібов, Панас Мирний, П.Куліш та ін.).
5. Послідовне відстоювання самобутності українсько мови (М.Максимович, П.Куліш, М.Костомаров, А.Метлинський та ін.).
6. Різножанровість публікацій часопису "Основа".
7. Міркування М.Г.Чернишевського про існування малоросійської мови та словесності ("Коли у поляків з'явився Міцкевич, їм уже не потрібні стали поблажливі відгуки французьких чи німецьких критиків, бо не визнавати польську літературу означало б тільки виявляти власну дикість. Маючи такого поета, як Шевченко, малоросійська література також не потребує нічиєї ласки").

Література:

VI. Українські періодичні видання другої половини ХІХ ст.

Опрацювання публікацій якогось із видань другої половини ХІХ ст. - "Черниговского листка" (Чернігів, 1861-1863), "Громади" (Женева, 1878-1881), "Життя і слова" (Львів, 1894-1897), "Киевской старины" (Київ, 1882-1906) тощо - дасть змогу проаналізувати одну з запропонованих нижче тематик:

1. Відстоювання самобутності української мови.
2. Освіта в Україні.
3. Історичні студії.
4. Народні легенди, перекази, повір'я.
5. Утвердження українського художнього слова (белетристика).
6. Жанрова специфіка.
7. Соціал-демократичні ідеї.

Література:

VIІ. "Літературно-науковий вісник" (1898-1939) як всеукраїнське видання

1. Історія появи видання, етапи його розвитку.
2. Редактори і співробітники ЛНВ.
3. Публіцистика І.Франка про національну ідею та солідарність.
4. Статті М.Грушевського в обороні національної єдності.

Література:

VIІІ. Труднощі становлення національної преси на Східній Україні початку ХХ ст.

1. Політичні та адміністративні заборони.
2. Працівники преси.
3. Передплатники й читачі.
4. Мовна проблема.
5. Меценати української преси.

Література:

ІX. Українська періодика: вчора й сьогодні. “Відроджена” преса 90-х рр. ХХ ст.

Порівняйте видання ХІХ – початку ХХ ст. (“Основа”, “Діло”, “Киевский телеграф”, “Рада”, “Киевская старина”, “Подолия” (Вінниця), “Русская Ривьера” (Ялта), губернські “Ведомости” (їхні міські й обласні аналоги) тощо) з подібними однойменними часописами 90-х рр. ХХ ст.

1. Схожість і відмінність (мета видання, рубрики, тематика, змістове насичення, логотипи, гасла тощо).
2. Повторюваність, дублювання, запозичення чи якісно нове використання традицій української думки на новому історичному етапі?
3. Здобутки нового часу і можливі прорахунки й недоліки (авторський колектив, тематичний спектр, поліграфічний рівень, ілюстрації).