Українська література XX століття у контексті світового літературного процесу.Загальні та специфічні національні умови розвитку. Своєрідні прикмети української літератури у порівнянні з іншими світовими. Органічний зв'язок літератури з історією суспільства, його розвитком і трагедіями.
Особливості вивчення курсу літератури XX століття в Інституті журналістики. Література у сфері журналістської діяльності як школа і передумова творчої майстерності.
Принципи періодизації української літератури XX століття. Неспроможність вульгарно-соціологічних підходів. Штучність виділення як протиставлюваного рубежу 1917 року. Обумовленість основних періодів і підперіодів.
Завдання курсу - подати процес розвитку новітньої української літератури у її реальних суперечностях, найвидатніших художніх здобутках, у боротьбі проти підпорядкування ідеологічним догмам; ознайомити студентів із найпомітнішими письменницькими іменами та художніми творами; закцентувати увагу на витворенні повноти історико-літературних уявлень про український літературний процес, вияскравити його особливості у сфері журналістської діяльності.
Питання традицій і новаторства в умовах революційного зламу у суспільстві. Вплив нових історично-суспільних обставин на характер розвитку літератури і мистецтва. Драматизм вростання творчої інтелігенції у нові суспільні обставини. Ентузіастична розбудова рідного письменства у часі з'яви незалежної Української держави - Української Народної Республіки. Антиукраїнські, негаційні тенденції московсько-більшовицького керівництва у ставленні до процесів українського національно-культурного відродження. Різке загострення боротьби на літературно-мистецькій ниві, причини цього.
Втрати, що їх зазнали гуманістична культура і загальнолюдська моральність внаслідок жовтневого перевороту та громадянської війни. Складність вибору багатьох письменників (В. Винниченко, О.Олесь, В.Самійленко, М. Вороний, С. Черкасенко та інші), змушених емігрувати. Перші жертви більшовицького режиму (Г. Чупринка). Роль Галичини у продовженні та розвитку традицій українського письменства кінця ХІХ-початку XX століття. Бурхливе зростання лгтературної періодики цього часу.
Доля передреволюційних літературних течій українського модернізму -імпресіонізму, символізму, футуризму. Боротьба довкола концепції т. зв. пролетарського мистецтва. Тенденції пролеткульту на Україні.
Розвиток традицій літератури зламу століть письменниками старшої генерації (С.Васильченко, Г.Хоткевич, Н.Романович-Ткаченко, Л.Яновська, Х.Алчевська та ін.). Прихід у літературу пробудженого революцією покоління нових митців, котрі, наснажуючись гаслами часу, прагнули витворити нове ("революційне", "соціалістичне", "радянське") письменство. Утопічна віра частини митців у можливість повносилого національного відродження за умов встановлення диктатури пролетаріату та розгортання більшовицького соціального експерименту.
Літературні напрямки в роки УНР та громадянської війни. Причини домінуючої ролі поезії. Пожвавлення символістської течії (Я.Савченко, В. Ярошенко, В. Кобилянський та ін.). феномен "лірики жовтневих зір" - творчість В. Еллана-Блакитного, В.Чумака, В. Сосюри та ін. Агітаційно-публіцистичний струмінь у поезії, що асоціювався у частини творців поетичного слова з утвердженням нової естетики, нової художності.
Творчість П. Тичини передреволюційного та революційного часу як вершина українського модернізму перших десятиріч ХХ. Новаторство стильової форми. Мистецька неповторність тичининського “кларнетизму“ як визначного явища не тільки української, але й світової літератури. Відтворення пристрасного очікування революційних змін та трагізму "народження нового дня" у збірках "Сонячні кларнети" та "Замість сонетів і октав". Вірші П.Тичини цього періоду, що не входили до збірок. "Поезія і революція" у віршах збірки "Плуг". Неоднозначність і суперечливість пошуків П.Тичиною нової естетики. Згасання таланту поета в умовах більшовицького режиму.
Літературна критика та публіцистика 1917-1921 рр.
Історично-суспільні прикмети цього часу - від проголошення НЕПу як способу "мирного" шляху будівництва соціалізму до остаточного переходу до насильницьких методів соціально-економічного розвитку наприкінці десятиріччя.
Активність національно-відроджувальних змагань в умовах більшовицької українізації та участь у них письменників. Намагання митців продовжувати процес оновлення літератури. Розмаїття ідейно-естетичних шукань. Багатоманіття літературних напрямків і угрупувань, художній плюралізм у вирішенні завдань, що постали перед красним письменством. Прагнення виробити нові принципи і засоби художнього освоєння дійсності Протистояння командно-вульгаризаторським тенденціям.
Структура літературного процесу даного періоду. Дилема "Європа чи Просвіта?“ на прикладі естетичних та ідейних платформ різних літературних організацій та творчості письменників, що до них належали. Утвердження в сучасному літературознавстві нових підходів до поцінування літературних організацій та угрупувань 20-х років.
Письменницькі об'єднання, що зробили найбільший внесок у примноження художніх вартостей у літературі.
Неокласики - оригінальна і перекладна творчість М.Зерова, М. Драй-Хмари, П.Филиповича, М. Рильського, Ю. Клена. Взірцева культура вірша, протистояння лівацько-нігілістичним концепціям у питанні про вагу світової культурної спадщини для розвитку українського письменства нового часу. Складність ідейно-естетичної еволюції М.Рильського.
Ланка (МАРС) - літературна творчість лідерів цеї групи Є.Плужника та В. Підмогильного. Зразки прози Г. Косинки та Б.Антоненка-Давидовича. Поезія Д.Фальківського. Орієнтація ланківців на глибини психологічного аналізу, на нічим не згладжуване відтворення складних явищ та процесів дійсності, рівняння на кращий досвід національної та європейської (В.Підмогильний) літератур.
ВАПЛІТЕ - причини та історія появи. Обстоювання ваплітянами художнього критерію. Намагання "пошлюбити" соціалістичну ідею з національно-відроджувальною. Енергійна боротьба проти малоросійщини і просвітянщини, проти "хатніх" критеріїв та несамостійності літературного розвитку, за орієнтацію українського письменства на світовий художній досвід. Діяльність "мятежного комунара" М.Хвильового. Видатні ваплітяни: М.Куліш, І[.Дніпровський, Г.Епік, М.Йогансен, О.Досвітній, О.Слісаренко, П.Тичина, О.Довженко, А.Любченко, Ю.Яновський, П.Панч, І.Сенченко, Ю.Смолич та ін. Атмосфера наклепів та інсинуацій, у якій творили ваплітяни.
Об'єднання письменників, що прагнули творити нову літературу за "марксо-ленінською методою". Спілка селянських письменників "Плуг". Спілка пролетарських письменників "Гарт". Об'єднання комсомольських літераторів "Молодняк". Організації ВУСПП та "Західна Україна". Літературні програми цих об'єднань, характер і зміст діяльності, ідейно-творча еволюція. Наявність частини талановитих сил (А.Головко, В.Гжицький, П.Усенко, О.Копиленко та ін. ) - і водночас спрощення і вульгаризація завдань літератури у програмових заявах і творчості, підпорядкованість партійно-урядовим вказівкам, легковаження художньою специфікою літератури, зниження творчих критеріїв ("масовізм" плужан, лозунги "соціального замовлення" та "літератури факту" тощо), боротьба з т. зв. "попутниками“, “чистки“ письменницького середовища. Утвердження вуспівців на агресивних пробільшовицьких позиціях, нищення талановитих пошуків у літературі, нагнітання атмосфери цькувань та переслідувань.
Український авангард 20-х рр. та обстоювання ним програми революційного оновлення літератури. Об'єднання українських футуристів, їх видозміни: Фламінго - Комкосмос - Аспанфут - Комункульт - Нова генерація -ОППУ. Група конструктивістів "Авангард". Техномистецька група "А". Літературні програми і видання авангардистів 20-х рр. Насильницьке обірвання української авангардистської традиції. Характеристика творчості та естетичних позицій представників згаданих творчих об'єднань - М.Семенка, В.Поліщука, Г.Шкурупія, О. Слісаренка та ін. Еволюція творчості М.Бажана.
Боротьба течій та напрямків у літературному процесі 20-х років, її ідейні та естетичні спонуки. Наростання самознищувальних тенденцій. Відображення цього у тогочасній літературній періодиці. Боротьба КП(б)У за підпорядкування художнього слова партійним настановам та наростання ілюстраторсько-соціологічних тенденцій у літературі,
Літературна дискусія 1925-1928 років на Україні. Причини її виникнення, хід та наслідки. Основні полемічні тези, винесені ініціатором дискусії - М.Хвильовим на обговорення. Неспроможність їх вульгаризаторського витлумачення. Відстоювання у ході дискусії самобутності й самостійності національного літературного розвитку, унеможливлення спрощення завдань мистецтва. Причини переростання дискусії з літературної в загальнополітичну Вульгаризаторське потрактування Сталіним (лист до членів ЦК КП(б)У ) гасел М.Хвильового та його роль у "завершенні" дискусії, що була спробою відданих своєму народові мистецьких сил накреслити і захистити високі художні орієнтири рідного письменства, а водночас - стати в оборону суверенного національно-духовного розвитку України. Знищення по "завершенні" дискусії сформованих до революції кадрів "старої" української інтелігенції (С.Єфремов та ін.) в результаті процесу над "Спілкою визволення України". Подальше посилення реакції наприкінці 20-х років.
Узагальнюючий жанрово-стильовий огляд літератури 20-х років.
ПРОЗА. Збагачення новими засобами зображення. Успіхи у використанні реалістично-побутового та романтично-символічного ключів. Значна питома вага експресивно-романтичної образності, засобів орнаментальності. Плідні пошуки у сфері психологічного наснаження письма, освоєння здобутків європейської і світової художньої школи на національному грунті. Рішуче збагачення інтелектуального струменя у прозі 20-х рр., її гуманістична наснаженість. Концепція людини у прозі цього часу, показ складних стосунків особистості у суспільстві ("Я/Романтика", "Санаторійна зона", "Сентиментальна історія" М.вильового; "Місто", "Невеличка драма" В.Підмогильного; "Смерть" Б.Антоненка-Давидовича; "Робітні сили" М.Івченка; новели Г.Косинки; повісті П.Панча, О.Копиленка та ін.). Зображення драматичних контрастів часу громадянської війни у прозі 20-х років.
Праця як якісно нова форма зображення в літературі цього часу (віра у розкутість, звільненість людської праці у "Майстрі корабля" Ю.Яновського, творах А.Головка, Г.Епіка та ін.). Витворення колізій, пов'язаних із утвердженням нових стосунків у місті й селі, з крахом усталеного ладу життя. Показ психологічно-моральних наслідків цього процесу. Розвиток жанрів сатири і гумору (феномен Остапа Вишні, творчість В.Чечвянського, К.Котка та ін.) Успіхи в художній публіцистиці
ПОЕЗІЯ. Багатство стилів, форм, образних вирішень. Соціальне самовизначення ліричного героя, його прагнення прилучитися до ключових проблем часу, гострота переживання історії та сучасності. Традиційне і новаторське у поезії 20-х рр. Трансформація модерних пошуків майстрів початку XX ст. у поетичному слові цього періоду. Відтворення у поезії, з одного боку, вростання у нову добу, з іншого - внутрішнього розладу з нею (протилежні акценти, наприклад, у творчості Є.Плужника, Т. Осьмачки, І. Багряного, Д.Фальківського, М.Йогансена - і П.Тичини, П.Усенка, О.Влизька). Наростання у поезії маршово-лозунгових інтонацій.
ДРАМАТУРГІЯ. Принципове оновлення засобів драматургійного письма у творчості М.Куліша. Питання зв'язку з традицією і глибинного новаторства його доробку, експериментальність, свіжість почерку. Співпраця з найпошуковішим театром того часу - "Березілем" Л.Курбаса, реалістичне розкриття глибинних зрушень у психології й моралі, змалювання об“ємних людських характерів та трагічних конфліктів у п'єсах "97", "Маклена Граса", Багатство змісту й винахідливість художнього втілення у "Патетичній сонаті". Драматизм світосприймання і сатиричне розвінчання потворних явищ і типів дійсності у п'єсах "Народний Малахій", "Мина Мазайло", "Зона", "Отак загинув Гуска". Неперехідні творчі уроки М.Куліша.
Внесок у розвиток драматургії інших представників цього жанру: "Яблуневий полон" І.Дніпровського, "Республіка на колесах" Я.Мамонтова, "Родина щіткарів" М. Ірчана. Доробок І.Микитенка та його ідейно-творча еволюція.
Розвиток критики і публіцистики у 20-і роки. Наростання у критиці вульгарно-соціологічної тенденційності.
Прогностична сила та соціальна прозірливість ряду майстрів художнього слова Відтворення зради революційних ідеалів у суспільстві сталінського "соціалізму" у творчості М.Хвильового, М.Куліша, Б.Антоненка-Давидовича, Є.Плужника, В.Підмогильного, І. Багряного та ін. Прозирання ними прийдешніх похмурих часів та їх наслідків для окремої особистості і всього суспільства.
Творчий досвід літератури 20-х років в осмисленні сучасності.
Два виміри, у яких постає епоха: час прагнень до будівничо-творчих перетворень у країні і водночас – час насильства тоталітарної системи над країною і народом. Сталінізм як соціально-політичний режим, як ідеологія і як масова соціальна психологія.
Створення системи офіційно керованого мистецтва замість саморозвиткового. Становище літератури у авторитарному суспільстві. Творча доля окремого художника. Величезні художні втрати часу і літературний конформізм. Утвердження нормативної естетики як власне антиестетичного феномену, що протистояв справжній творчості. Категорія "соціалістичного реалізму". Фатальні наслідки зведення літературного процесу до єдиного творчого методу і стилю
Суспільно-політична атмосфера, у якій розвивалася у цей час література. Геноцидна політика на Україні, спрямована на зліквідування основ нації: селянства (колективізація, голодомор 1932 - 1933 рр.) та інтелігенції. Політичні інсинуації супроти письменників, судові процеси. Курс тоталітарної системи на фізичне винищення всього талановитого, чесного та мислячого у творчому житті. Кінець “українізації“. "Розстріляне відродження".
Спонуки та наслідки створення єдиної Спілки письменників. Використання її для наведення "порядку" у творчому житті, для знешкодження "інакомислення".
Роздвоєння літературного процесу: відтиснення художньої правди у його глибини, у "письмовий стіл" частини письменників, наступання ряду видатних митців "на горло власній пісні", ріст кон'юнктурщини, легкописання на догоду офіційним запитам. Вихід на авансцену "оспівувальної творчості". Щире прагнення багатьох літераторів, особливо молодих, врости в свою епоху, їх наївна віра у справедливість існуючої суспільної системи. Неусвідомлюваний трагізм творчої долі цих митців.
Особливості розвитку літератури на західноукраїнських землях до 1939 року. Феномен діаспорної літератури, у якій значною мірою діставали компенсацію теми, мотиви та стильові струмені, існування яких було унеможливлене в межах СРСР. Творчі організації діаспорних письменників – “Митуса“, “Танк“, “Логос“, “празька школа“ (“вісниківці“) та ін. Видатні діячі літератури, що творили за межами України: Д. Донцов, Є. Маланюк, Ю. Дараган, Ю. Липа, О. Ольжич, О. Теліга та ін. Літературна періодика на Західній Україні та в діаспорі.
Причини короткочасного піднесення українського письменства в роки Великої Вітчизняної війни. Роль літератури у мобілізації народу на боротьбу з фашизмом. Праця письменників у фронтовій пресі. Значні мистецькі спалахи у творчості письменників, котрі у 30-х рр. пристосовували своє слово до вимог сталінської системи - П.Тичини, М.Рильського та ін. Прихід у літературу талановитого поповнення з числа учасників війни.
Посилення авторитарних тенденцій у повоєнному десятиріччі та їх згубний вплив на розвиток літератури. Загальний нормативно-догматичний підхід до красного письменства й епізоди творчого спротиву йому. Негативні наслідки партійних постанов "Про журнали "Звезда" і "Ленинград", "Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в “Нарисі історії української лгтератури“, "Про журнал “Вітчизна“' тощо. "Проробні" кампанії кінця 40-х-початку 50-х рр, спрямовані на вишукування та зліквідування націоналістичних, космополітичних і т.п. тенденцій у літературі. Передова стаття “Проти ідеологічних перекручувань у літературі" ("Правда", 1951). Обгрунтування т. зв. теорії безконфліктності.
Розвиток та подальше зміцнення українських письменницьких сил за межами України. Творчість представників нової хвилі еміграції, що з“явилася в обставинах другої світової війни - І. Багряного, В. Барки, У. Самчука, Т. Осьмачки, Ю. Шевельова,Д. Гуменної, О. Тарнавського та ін. Діяльність МУРу. Спілка письменників “Слово“.
Поява у 40-х-на початку 50-х рр. нових ознак літературного процесу на підрадянській Україні, що утвердяться наприкінці 50-х-початку-бО-х рр. Своєрідні провісники нових ідейно-художніх спрямувань, як-от: "Україна в огні" і "Повість полум'яних ліг" О.Довженка, "Жива вода" Ю.Яновського, "Не називаючи прізвищ" В. Минка, "Щоб світився вогник" О.Гончара тощо.
Тематичний та жанрово-стильовий огляд літератури даного етапу.
ПРОЗА. Слабкість дослідницьких, аналітично-психологічних спрямувань, пасування перед об'єктивною правдою дійсності, згладжування її гострих кутів та тенденції лакування, декларативність, описовість, зовнішня панорамність у літературних творах, що з'являлися на радянській Україні і водночас - прагнення літератури жити, розвиватися, поява творів, які тією чи іншою мірою збагачували художнє людинознавство.
Набутки історичної, історико-біографічної та історико-революційної прози у 30-х рр. (як-от: "Людолови" З.Тулуб, "Вершники" Ю. Яновського, "Гроза" А. Шияна, "Мати" А.Головка та ін.). Творчі досягнення і прорахунки прози на тему виховання ("Ранок" І.Микитенка, "Дуже добре" й "Десятикласники" О.Копиленка, "Школа над морем" О.Донченка). Поява т. зв. виробничої прози та проблема рівня її художності. Досягнення пригодницької та науково-фантастичної прози ("Аргонавти всесвіту" В.Владка, "Шхуна "Колумб" М.Трублаїні тощо). Викриття імперіалізму, фашизму (“Поза межами болю" О.Турянського, "Береза" О.Гаврилюка). Розвиток малих прозових жанрів та їх художні якості.
Публіцистична наснаженість прози воєнних років. Художня проза цих літ О.Довженка, Ю.Яновського, П.Панча та ін. Звернення письменників безпосередньо до публіцистики. Різновиди та стильові ознаки малих жанрових форм, до яких найчастіше вдавалася літератори.
Провідні жанри, теми і образи прози повоєнних років. Прагнення відтворити трагедію України у війні з фашизмом ("Жива вода" Ю.Яновського) і офіційне знешкодження цієї тенденції. Значення "Прапороносців" О. Гончара. Синтез реалізму і конденсованої поетичності у прозі М. Стельмаха. Історична романістика ("Гомоніла Україна" П.Панча, "Таврія" і "Перекоп" О.Гончара тощо).
Внесок у розвиток прози письменників з діаспори. Роман І. Багряного про страхіття сталінщини "Сад Гетсиманський", його ж "Тигролови", повість “Огненне коло“. Тетралогія Д. Гуменної "Діти Чумацького шляху" про історичну долю українського народу у 20-30-ті роки. Творчість У.Самчука ("Марія", "Волинь" та ін ). Проза Т. Осьмачки як видатне явище літератури цього часу – “Старший боярин“, “План для двору“, “Ротонда душогубців“.
ПОЕЗІЯ. Риторика, приглушення особистісного начала, збідненість ліризму, тенденції офіціозної творчості - і водночас безсумнівні здобутки в поезії цього періоду, як- от високоталановита творчість Б -І.Антонича та В.Свідзинського.
Збагачення поезії філософською лірикою у роки Великої Вітчизняної війни. Характеристика основних поетичних жанрів (вірші-послання, вірші-заклики, пісенна лірика, розвиток жанру балади). Провідні мотиви поезії повоєнної доби та неможливість її нормального розвитку.
Значний внесок поетів, що творили у діаспорі. Творчість Є.Маланюка. Ознайомлення з поетичним доробком інших поетів "празької школи" -Ю.Дарагана, О.Ольжича, О.Теліги, Н. Лівицької-Холодної. Творчість в еміграції Ю.Клена.
ДРАМАТУРГІЯ. Одноосібне ліцерство в цьому жанрі О Корнійчука та оцінка його творчості сучасним літературознавством. Драматургійний талант І.Кочерги. П'єси Ю.Яновського, Я.Галана. Негативний вплив на розвиток жанру "теорії безконфліктності".
КРИТИКА І ПУБЛІЦИСТИКА. Неможливість функціонування літературної критики як такої в умовах сталінської системи. Вульгаризаторське, соціологічно-прямолінійне трактування художніх проблем, недооцінка образної специфіки, підтримка та заохочення кон'юнктурних, лакувальних тенденцій, влаштовування розправ над чесними творами та їх авторами як типові прикмети розвитку офіційної критики цього часу. Певні здобутки літературознавства (О.Білецький, М.Рильський). Фундаментальне значення праць Д.Чижевського.
Основні тенденції розвитку письменницької публіцистики, Звернення багатьох митців до "літератури факту", до нарису. Журналістські книги М.Трублаїні, О.Ільченка та ін. Розквіт мистецтва художньої публіцистики у роки війни. Багатство жанрових форм. Особливе місце у літературі 40-50-х рр. "Щоденників" О.Довженка. Деградація жанру публіцистики у післявоєнні роки, його підпорядкування вимогам тоталітарної системи. Характеристика літературної періодики 30-х-середини 50-х рр.
Новий етап в історичному розвитку суспільства. Офіційне декларування курсу на оновлення соціально-політичної системи. Пожвавлення суспільної свідомості. "Відлига" в духовному і культурному житті.
Непослідовність і короткочасність процесу оновлення на цьому етапі Наростання адміністративного втручання в культурне і художнє життя у другій половині б0-х рр. Розправа над "Собором" О.Гончара як початок нового фронтального походу тоталітарної системи проти паростків національно-духовного відродження в Україні, проти чесної письменницької творчості. Остаточна відмова від курсу на демократизацію та наслідки цього для літератури.
Особливості літературного руху. Прагнення літератури повернутися до вільного, не скутого догмами художнього освоєння дійсності. Певне пожвавлення літературної журналістики ("Літературна Україна" тощо). Літературні дискусії кінця 50-х-поч.бО-х рр. Боротьба передової літературної думки з догматичною методологією, ілюстративністю. Повніше використання літературою своїх специфічних можливостей для виконання естетичних та ідейно-виховних функцій, художнього пізнання проблем суспільного розвитку.
Феномен "шістдесятництва". Активні пошуки шістдесятниками свіжого слова, нової правди про людину, піднесення естетичного і громадянського статусу мистецтва. Рух літератури до жанрово-стильового розмаїття. Естетичні та ідейно-проблемні пошуки літератури, збагачення у ній реалістичних тенденцій. Поглиблення психологізму та аналітичності. Відхід від однолінійного змалювання героя, зображення багатомірних і суперечливих характерів, увага до "діалектики душі" особистості. Звернення до наболілих питань суспільного розвитку, викриття потворних явищ адміністративно-командної системи. Проблема гуманізму як одна зі стрижневих для літератури цього часу. Художнє освоєння проблем, пов'язаних з науково-технічною революцією. "Друга хвиля" воєнної прози. Новий характер зображення села. Відтворення внутрішньої міцності народного характеру, засад глибинної моральності. Поглиблення етичної проблематики. Зросле відчуття історизму у творах цього часу,
Жанрово-стильова еволюція роману, повісті, оповідання. Бурхливий розвиток жанру новели.
Нова якість романістики - "Людина і зброя" та “Тронка“ О.Гончара, "Вир" Г.Тютюнника, "Правда і кривда" М.Стельмаха, "Козацькому роду нема переводу" О.Ільченка, Історія і сучасність у романах "Сестри Річинські" І.ВІльде, "Хвилі" Ю.Збанацького, "Жванчик" В.Бабляка, "Дикий мед" Л.Первомайського, “Диво" П.Загребельногоа та ін. Свіжість слова у "Солом'яних оповіданнях' та повісті "Савка" І.Сенченка, в "Сільських історіях" А. Дімарова. Збірки "Зав'язь" та "Деревій" Гр.Тютюнника, оповідання та повість "Мертва зона" Є.Гуцала, "Серед тижня" Вал.Шевчука, "Як на війні" Ю.Щербака. "А яблука падають..." В.Яворівського та ін. Дискусії про малі форми прози 60-х рр.
Піднесення "температури" творчих шукань у царині поетичного слова. Вихід на якісно нову орбіту ряду поетів старших поколінь - М.Рильського, А.Малишка, Л.Первомайського, І.Муратова, І.Виргана, В.Мисика. Поглиблення філософських засад поезії. Прихід у літературу Д.Павличка, Л.Костенко. "Витязь молодої української поезії" В.Симоненко. Роль трибунності, прямо вираженої публіцистичності у поезії цього часу. Яскравістьт творчих дебютів інших поетів-"шістдесятників": І.Драча, М.Вінграновського та суперечки навколо них у критиці і серед читачів. Вихід на авансцену поетичного життя нового покоління, - крім згаданих, також Б. Олійник, П.Скунць, Б.Нечерда, Р. Лубківський, В.Забаштанський. Наймолодші дебютанти б0-х рр. та їхня драматична творча доля - В.Стус, В.Голобородько, М.Воробйов, М.Саченко, Г.Кириченко. В.Рубан, В.Кордун ті ін. Збагачення художнього арсеналу поетичного слова: інтенсивний розвиток асоціативності, урізноманітнення строфіки та ритміки, активне звернення до білого і вільного вірша, нове життя класичних форм, прагнення засвоїти європейський і світовий поетичний досвід. Новизна і плідність творчих шукань поетів з діаспори. Поети "нью-йоркської групи": Б.Бойчук, Е.Андієвська, Ю.Тарнавський, Б.Рубчак, П.Килина та ін. Внесок в українську поезію О.Тарнавського, І.Качуровського, В.Барки, В.Вовк. Активізація авангардистських шукань у поезії б0-х рр. Осмислення художньої новизни та змістовності поетичного процесу кінця 50-х-поч.бО-х рр. сучасним літературознавством.
Драматургія цього періоду. Згубний вплив на її розвиток засад "монополізму". Поступове долання проявів безконфліктності, посилена увага до складних проблем духовного життя у творчості М.Зарудного, О.Коломійця, драматичних поемах І. Драча, О.Підсухи тощо. Пошуки у сфері форми - лірико-романтична драма, сатирична комедія, п'єса-гротеск; умовні ситуації та образи в ряді п'єс, релігійний струмінь в українській драматургії (Г. Лужницький)..
Розвиток критики і публіцистики. Певні успіхи критики у подоланні ортодоксальності і догматизму критичного мислення. Зростання наукової кваліфікації критиків і літературознавців. Творчість критиків старших поколінь: О.БІлецького, Є.Шабліовського. Є.Кирилюка. Л.Новиченка, В.Фащенка. Глибина і пристрасть критичного слова І.Дзюби, І.Світличного, Є.Сверстюка, М.Коцюбинської. Інші молоді сили: Г.Сивокінь. В.Дончик, А.Макаров, С.Тельнюк, М.Ільницький та ін. Розвиток і збагачення жанрів літературної критики, ефективність її впливу на літературний процес. Активніше розкриття життєвих суперечностей, постановка суспільних проблем - посилення аналітичного начала письменницької публіцистики. Питання громадянської позиції публіциста. Певне пожвавлення літературної періодики. Поновлення або організація нових видань:"Всесвіт", "Українське літературознавство", "Донбас", "Друг читача", "Прапор". "Жовтень" тощо. Боротьба літературної преси з всенаростаючими цензурними втручаннями. Література “самвидаву“.
Прикмети періоду: час суспільно-політичного застою, корозії соціально-моральних цінностей, фатальні наслідки доби неосталінізму для українського письменства. Прагнення кращої частини художників до вільного й неупередженого художнього освоєння дійсності всупереч змінам суспільної ситуації - і брутальна розправа тоталітарної системи з цими митцями. Критика та заборона ряду видатних творів з партійно-ортодоксальних позицій: крім "Собору" О.Гончара, - "Мальви" Р.Іваничука, поезії Л.Костенко, ряд творів Г.Тютюнника, Вал.Шевчука, Р.Андріяшика, І.Чендея, Б.Харчука, Є.Гуцала, Р.Федоріва та інших. Видання творів у спотвореному цензурою вигляді, як –от "Лебедина зграя" В.Земляка тощо. Фактичне унеможливлення творчої праці талановитого молодого покоління письменників. Хвиля арештів молодих митців, вето на появу їхніх творів друком. Активізація феномену позацензурної літератури та роль діаспори у її виданні. Вимушене писання творів до "шухляди". Грубе панування у літературному процесі казенного, догматичного начала.
Попри загальні несприятливі умови, попри перешкоди - нові кроки літератури у своєму розвиткові. Провідні тенденції літературних шукань цього часу: тяжіння до епіності художнього мислення, спроби усвідомити плин часу як одна із провідних особливостей ідейно-композиційного вирішення художніх творів, інтерес до корінних проблем людського існування, поглиблення художньої концепції особистості, прагнення проникнути у її внутрішній світ та показати глибинні стимули її поведінки, звернення до духовних категорій як до реальних цінностей, загострена увага до історичного і морального досвіду народу, нові акценти у сфері художнього конфлікту, зокрема вихід на передній план внутрішньо-психологічного типу художнього конфлікту натомість зовнішньо-подієвого, істотне оновлення жанрового і стильового арсеналу засобів типізації, використання засобів умовності (гротескової деформації, магічно-химерної вигадки), введення у канву твору міфу, фантастики, притчі.
Помітні успіхи у переборенні стереотипності в сюжетній побудові творів. різкого розмежування характерів на позитивні та негативні, розбіжностей між правдою життя і відтворенням її у літературі.
Роль літератури цього часу у постановці проблем, що привернуть до себе загальну увагу після 1985-го року, у формуванні морально-психологічних засад майбутньої "перебудови".
Аналіз згаданих тенденцій на прикладі прозових творів: "Твоя зоря" О.Гончара; "Камінне поле" і "Жорна" Р.Федоріва; "Манускрипт з вулиці Руської", "Четвертий вимір' та "Журавлиний крик" Р. Іваничука: "Південний комфорт', "Я, Богдан" та тетралогія про Київську Русь П.Загребельного; "Позиція", "Сльоза Офелії" та "Обвал" Ю.Мушкетика; "Дім на горі" та "На полі смиренному" Вал.Шевчука; "Катастрофа", "Самотній вовк" та “Спектакль“ В.Дрозда та ін. Предметно-аналітична та умовна форми зображення дійсності у прозі цього періоду. Еволюція романтичних начал. Процес взаємозбагачення і дифузії жанрів. Спонуки, внаслідок яких відчутно заявила про себе лірико-химерна течія ("Ирій" та "Балада про Сластьона" В.Дрозда, "Левине серце" П.Загребельного, "На тихі води" та "Зорі і оселедці" В.Міняйла, "Приватне життя феномена" Є. Гуцала тощо). Поява українського сатиричного роману ("Аристократ з Вапнярки" О.Чорногуза), розвиток гумору. Творчість прозаїків молодшого і наймолодшого поколінь (В. Положій, Б.Тимошенко, В.Медвідь та ін.).
Основні тенденції розвитку поезії: переміщення громадянськості в образний контекст, інтерес до морального світу людини, розвиток вітчизняних поетичних традицій та активніше засвоєння поетичного досвіду зарубіжжя, подальше нарощування філософського, психологічного потенціалу, жанрово-стильові новації. Індивідуальні прикмети цих тенденцій у творчості поетів: Ліна Костенко (зокрема роман "Маруся Чурай"), І.Драч, Д.Павличко, П.Мовчан та ін.
Характер пошуків драматургії 70-х-початку 80-х рр. Певні кроки на шляху оновлення життєвих джерел та природи художнього конфлікту (твори О.Коломійця, М.3арудного, І.Драча та ін.).
Спроба знову остаточно спрямувати літературну критику в офіційно-партійне русло (постанова ЦК КПРС "Про літературно-художню критику" 1972 р.) і, не зважаючи на це, помітна активізація цього роду лігературної діяльності. Найзмістовніші літературно-критичні дискусії цього часу: про сучасний стиль, про сільську прозу, про героя сучасної літератури тощо. Участь письменників у розвитку публіцистики.
Значні суспільні зміни у житті країни, починаючи з1985 р. Проголошення курсу на перебудову, гласність і демократизацію. Відчутне ослаблення директивного керівництва культурою і прямого втручання у художній процес, декларування свободи творчості, її звільнення від цензури.
Ознаки “перебудови“ в літературній журналістиці: оновлення газети "Літературна Україна", журналів "Дзвін", "Київ", "Дніпро", "Всесвіт", "Вітчизна", "Слово і час", "Сучасність" тощо; інтенсивне висвітлення питань розвитку літератури у нелітературних, зокрема й неформальних, виданнях. Боротьба ідеології демократичного оновлення з рецидивами сталінізму і брежнєвщини Нові обрії літературної критики. Основна її заслуга: розвінчання догм т. зв. соцреалізму.
Бурхливий процес ліквідації "білих плям" - поновлення української культури у її істинному обсязі та істинних здобутках. Поверненння в естетичний обіг творчої спадщини В.Винниченка, М.Хвильового, В.Підмогильного, М.Куліша, Є.Плужника, Б.Антоненка-Давидовича, В.Стуса та десятків інших видатних митців. Початок глибокого й неупередженого освоєння літератури, що творилася і твориться у діаспорі. Збагачення літератури заново витворюваним великим досвідом художніх шукань.
Видання багатьох творів, що були шельмовані в застійні роки, феномен т. зв. “шухлядної" літератури. Повернення до активного творчого життя ряду талановитих митців, що стали жертвами репресій 70-х рр, - І.Світличного, Є.Сверстюка, М.Осадчого, М.Руденка, Т. Мельничука; надолужування силоміць втраченого часу представниками лггературної молоді 60-х рр, творчість яких було обірвано у 70-х-на початку 80-х рр (В.Голобородько, В.Кордун, М.Воробйов, Н.Кир'ян, В.Рубан та ін.).
Сталінізм під судом літератури ("В-в-ван" П.Загребельного, "Білий лебідь на зимовому березі" Ю.Мушкетика, повісті А.Дімарова тощо).
Чорнобильська тема у творчості багатьох митців - , "Чорнобильська мадонна" І.Драча, "Марія з полином у кінці століття" В.Яворівського та ін.
Характер процесів становлення та пошуку в царині поезії Пліна праця, крім старших поетів, талановитих митців молодшого і наймолодшого покоління - В.Герасим'юка, І.Римарука, І.Малковича, Л. Голоти, О.Забужко, О.Пахльовської, П. Вольвача, С. Жадана та ін. Неоавангардизм у сучасній поезії та його зв'язок із силоміць обірваною традицією, що йде від 20-х років (творчість В.Неборака, Ю.Андруховича, О.Ірванця, О.Лишеги та ін.). Доля публіцистичної традиції б0-х рр. у сьогоденних поетів. Вихід на авансцену критеріїв повноцінної художності письма, його ідеологічнної незалежності.
Здобутки молодої прози останніх років – творчість Ю. Андруховича, Є. Пашковського, О. Ульяненка, Ю. Винничука та ін.
Причини бурхливого розвитку письменницької публіцистики. Яскраві зразки її у творчості О.Гончара, І. Драча, Д.Павличка, Р.Іваничука, І.Дзюби, В.Яворівського, Ю Щербака, С.Плачинди, Р.Федоріва, П.Мовчана та інших. Суспільне обумовлений, вимушений характер' цього явища, викликаного активізацією письменницьких зусиль у боротьбі з силами консерватизму та реакції за національне відродження рідного народу та здобуття ним незалежної державності. Помітне ослаблення суто художніх процесів. Праця багатьох письменників на політику. Дилема "поет і громадянин", що постає перед багатьма сучасними літераторами. Нова роль Спілки письменників України.
Незаперечна реальність: певні втрати внаслідок зазначених причин у розвої власне красного письменства на сучасному етапі - і водночас сподівання, що доба для нагромадження літературою суто мистецьких здобутків має минущий характер. Незамінима роль письменників у самоусвідомленні народу.
Характеристика творчого набутку сучасних публіцистів ( на прикладі доробку С.Колесника, С.Плачинди, А.Москаленка, Я.Гояна, О.Дмитренка, В.Скуратівського, Ф.Зубанича та ін). Розвиток жанру сатири і гумору. Література для дітей та юнацтва на сучасному етапі. Нові тенденції у розвитку критики та літературознавства.
Значення для вільного розвитку українського письменства Акту про державну незалежність України - початку здійснення віковічної мрії багатьох поколінь нашого народу і його митців
Оцінка надбань української літератури XX ст. у європейському та світовому контексті. Посилення інтересу до неї у сучасному світі. Прогностичні тенденції її подальшого розвою.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові