Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Навчальна програма

1. ВСТУП

Предмет, завдання курсу. Поняття про твір. Твір як феномен соціальної свідомості. Соціальні стереотипи щодо змісту і форми твору. Твір і епоха. Твір як продукт мовної діяльності людини. Закони мовної діяльності. Поняття мовної особистості. Мовні особистості автора, персонажа, читача. Художньо-мовна свідомість. Взаємодія у творі мовної особистості, художнього образу та образу автора. Твір і текст.

2. МЕХАНІЗМИ ТВОРЕННЯ

Мовна діяльність автора. Психологія образного відображення дійсності. Поняття про образ. Художній образ і мовна особистість. Навколишній світ як система образів. Образна тканина твору. Образність і експресивність. Експресивність і емоційність. Емоційність і емоціогенність. Сфери розкриття художнього образу: 1) відображення й узагальнення істотних властивостей, рис дійсності, уявлень людини про світ, розкриття складності духовного життя людини; 2) вираження емоційного ставлення до об’єктів творчості; 3) втілення ідеалу, досконалого, краси життя, природи, створення естетично значущого предметного світу; 4) внутрішнє налаштування на сприйняття читача, глядача, слухача, властиве образній творчості і пов’язана із цим налаштуванням потенційна сила естетичного впливу образу (твору, літератури, мистецтва) на сприймача.

3. МЕХАНІЗМИ СПРИЙМАННЯ ТВОРУ

Мовна діяльність читача. Професіональне й аматорське читання твору. Сприймання й розуміння. Твір як утілення задуму автора. Сприймання як декодування задуму автора. Проникнення в зміст художнього образу на основі спільних для автора і читача соціокультурних моделей: духовне обличчя особистості, світ її цінностей, ідеалів, прагнень, які втілюються в рисах характеру і стереотипах поведінки, методі мислення, соціально-життєвих цілях і способах досягнення їх.

4. СТРУКТУРИ ТВОРУ

Фактологічна структура твору

Факт як елемент фактологічної структури. Об’єктивні чинники членування змісту твору на факти: видільна роль рубрики, заголовка; архітектонічні елементи тексту, що допомагають виділити факт; мовні засоби, які виділяють факт. Суб’єктивні чинники членування змісту твору на факти. Логіко-поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами.

Тематична авторська структура твору

Тема як елемент змісту твору. Зв’язок теми з іншими елементами змісту – задумом, ідеєю і концепцією. Різновиди тематичної структури твору. Однорідна тематична структура. Тематичні зв’язки між фразами: основний тематичний зв’язок, субтематичний зв’язок, макротематичний зв’язок. Неоднорідна тематична структура: асоціативний формальний зв’язок, асоціативний змістовий зв’язок (ситуативний асоціативний і предикативний асоціативний).

Тематична перцептивна структура твору

Особливості перцепції твору. Тематична перцептивна структура як варіант авторської структури твору. Однорідність тематичної авторської структури твору як необхідна умова обмеження варіативності тематичної перцептивної структури. Прогнозування тематичної перцептивної структури твору. Роль редактора в забезпеченні однозначності сприймання авторської структури твору читачем.

Композиційна структура твору

Поняття про композицію. Елементи композиції. Композиція багатотемного твору. Розгляд композиції в межах кожної теми. Різнотемні композиційні структури як недолік твору.

Архітектонічна авторська структура твору

Поняття про архітектоніку. Архітектоніка і композиція. Елементи архітектоніки твору. Інформаційно-пошукова і темовидільна функції елементів архітектоніки.

Логіко-поняттєва авторська структура твору

Логіко-поняттєва структура як основа тематичної змістової структури твору. Зв’язки логіко-поняттєвої структури: предикативний зв’язок (предикат як продукт судження людини; мовне вираження предиката; предикативно зв’язані компоненти змісту: актанти, реляції, атрибути, координати); логічний ієрархічний зв’язок; предметно-категоріальний зв’язок; ситуативний зв’язок.

Логіко-поняттєва перцептивна структура твору

Умови адекватного сприймання реципієнтом логіко-поняттєвої авторської структури твору: мовна вправність автора, тематична однорідність твору. Роль редактора в забезпеченні адекватного розуміння твору читачем.

Емоційно-експресивна структура твору

Соціальна зумовленість емоційності твору. Емоційна однорідність твору. Співідношення позитивного, негативного і нейтрального навантаження твору. Роль редактора в дозуванні емоціогенної інформації.

Інформаційна (пізнавальна) авторська структура твору

Співвідношення структури твору, логічного та інформаційного складників. Препарування дійсності у творі. Системність повідомлення у процесі формування змісту твору. Логічний складник змісту: відображення процесу пізнання; логічні операції доведення, спростування та ін.; дедуктивний та індуктивний виклад; кон’юнкція, диз’юнкція, змістова інверсія.

Інформаційна перцептивна структура твору

Інформаційний складник змісту: достатність, недостатність та надмірність інформації у творі; поняття про фонові знання; способи подання інформації у творах різних жанрів; синтаксична, семантична, прагматична та сигматична надмірність у творі. Роль редактора в забезпеченні належної інформаційної структури твору.

Комунікативна структура твору

Комунікативні функції твору: контактна, організуюча, формування поглядів, аферентна, заклична тощо. Побудова твору як засіб управління процесом спілкування. Послідовність подій у комунікативному акті. Суперечність між свідомістю автора і читача. Послідовність у творі членів, які забезпечують увагу читача і його ідентифікацію з автором, інтерес, формування поглядів і прийняття рішень. Поділ творів за їхньою комунікативною структурою: 1) твір з розвинутим збудником уваги і форматором спільності (рекламні твори), 2) твори з розвинутим чинником усвідомлюваного інтересу (популярні твори), 3) твори, спрямовані на формування поглядів (теоретичні твори), 4) твори, в основі котрих лежить керівництво до дії (інформаційні твори). Діалогічність як закономірність моделювання комунікативного акту твором. Суперечність між твором та інформаційною ситуацією. Шпаруватість як особливість моделювання твором комунікативного акту. Роль шпарин в активізації процесу сприймання твору.

5. ЕСТЕТИЧНІ ЯКОСТІ ТВОРУ

Психологічна зумовленість категорії естетичності: відповідність образної системи вимогам сприймання, зумовленість розміру твору особливостями сприймання, повторення основної думки у зв’язку з потребою якісного сприймання. Психологічні умови якісного сприймання: 1) утримання в пам’яті всіх елементів твору; 2) можливість схематизації змісту; 3) аналіз найістотніших моментів змісту; 4) активне ставлення читача до змісту. Виявлення категорії естетичності у різних сферах – художній, публіцистичній, науковій тощо: комунікативне призначення творів у різних сферах, залежність форми і змісту твору від комунікативної специфіки сфери. Вибір типу твору залежно від комунікативних параметрів сфери функціонування твору. Поняття про жанр. Історична, соціальна, комунікативна тощо зумовленість жанрів.

6. ЕЛЕМЕНТАРНІ СТИЛІ МОВЛЕННЯ

Поняття стилю. Стиль як відображення способу мислення. Типи спілкування та способи мислення: 1) живе споглядання (емоційна оцінність і налаштованість), 2) початковий етап абстрактного мислення – буденна свідомість (формально-логічне мислення), 3) вищий етап абстрактного мислення – теоретична свідомість (діалектичне мислення), 4) практичне використання готового знання (налаштованість на виконання дії). Повідомлення як процес і результат віддзеркалення дійсності. Ефективність повідомлення. Конструктивний принцип елементарного стилю: співвідношення комунікативної і пізнавальної структур твору, домінування одного із складників змісту твору – естетичного, психологічного, логічного, інформаційного. Особливості елементарного стилю. Малюнок стилю як спосіб зображення дійсності у творі: характер отримуваного читачем знання, переважна спрямованість на дію чи на усвідомлення і пов’язаний із цим ступінь складності зображення (кількість зв’язків одного елемента тексту, оптимальна довжина одного елемента тексту, кількість шпарин, ступінь цілісності/ розчленованості відображення, характер зв’язків – синсемантія/ автосемантія, ступінь розгортання внутрішнього мовлення, жорсткість розгортання плану змісту і плану вираження). Поєднання елементарних стилів.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові