Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне

Тези лекцій та рекомендована література

TЕЗИ ВСТУПНОЇ ЛЕКЦІЇ

Курс «Політичні системи світу» є складовою частиною академічної дисципліни «Політологія», яка одержала право громадянства в Україні лише після проголошення державної незалежності, переходу українського суспільства до демократії, ринкової економіки тощо. Зважаючи на те, що при викладенні цієї науки в країні очевидні труднощі, пов’язані, в першу чергу, з дефіцитом підручників для студентів, а також, беручи до уваги специфіку підготовки кадрів журналістів-міжнародників, проблему «політичні системи світу» виділено в окремий академічний курс, в якому враховується своєрідність політичних процесів в Україні з їх проекцією на міжнародний досвід.

В курсі багато уваги приділяється теоретичним аспектам проблеми, питанням їх фактичного застосування в журналістиці. Скажімо, звертається увага на те, що однією з найважливіших характеристик об’єктивного світу, його специфічним виміром, рисою сучасного пізнання є системність. Поняття системи як головної осі наукового аналізу, знаходиться в центрі будь-якої теоретичної діяльності. Тобто поняття «система», як відзначають провідні філософи, політологи світу, – істотне, головне в науці. Тематика курсу «Політичні системи світу» скерована на допомогу студентам Інституту журналістики в оволодінні знаннями не про системи взагалі, а про суспільні системи. Програма охоплює, перш за все, системи, що здатні змінюватися, постійно еволюціонувати. Саме такими є політичні системи, тому стрижнем курсу «Політичні системи світу», став аналіз ряду теоретико-методологічних підходів загальнонаукового і політичного плану.

Поняття «політична система» є настільки загальноприйнятим у політиці і політології, що начебто не потребує якихось докладних пояснень. Але це – лише на перший погляд. Насправді перед нами досить багатопланова наукова проблема. Відзначимо лише, що розрізняються два підходи до її розв’язання – загальний і системний.

У першому випадку поняття політичної системи містить у собі лише те, що беруть до уваги конкретні автори, виходячи з конкретного випадку. У залежності від часу і місця воно буде мати різний зміст, тому що багато компонентів політичної системи варіюються відповідно до типу політичного режиму (авторитаризм, демократія, диктатура) і суспільної системи (капіталізм, соціалізм). Цей підхід, що характеризується розпливчастим розумінням політичної системи, протиставляє політичну систему іншим феноменам і абстрактним категоріям, наприклад, державі, конституції й урядовій системі.

Системно-теоретичний підхід дозволяє дати більш точне визначення, тому що виходить з діючих функцій політичних систем і дозволяє розробити аналітичну схему вивчення усього їхнього різномаїття.

Система (у політології) – інтегроване поняття, що включає процеси, тенденції, структури (інститути), поводження громадян, колективів і організацій, суспільну активність (чи пасивність), дії і взаємодії. Термін позначає в політології всі дії і структури, що так чи інакше впливають на процес прийняття і здійснення політичних рішень.

Політична система є одним з головних гарантів соціального порядку в суспільстві. Ж.-Ж. Шевальє відзначає, що соціальний простір, захоплений системою, стає місцем утвердження і поширення особливого типу влади, здатного обпертися на силу і на затверджувані самою системою цінності, норми і правила, що закріплюють у суспільстві відношення керування – підпорядкування. А головне – політична система, що займає обмежений соціальний простір, є невід’ємною частиною інституціональної єдності, більш широкої і різноманітної, котра «стягує» весь соціальний організм як твердий корсет.

Такі уявлення про систему (політичну) є досить плідними з теоретичної точки зору, тому що акцентується взаємозв’язок різних частин політичного процесу і співвідношення політичної системи з іншими підсистемами суспільства. Полегшуються й інтелектуальні запозичення з загальної теорії систем і з інших дисциплін, де використовуються концепції системи.

Політична система – стійка форма людських відносин, за посередництвом якої приймаються і проводяться в життя авторитетно-владні рішення у конкретному суспільстві.

Прийнято вважати, що основними характеристиками всякої політичної системи є структура її елементів, розподіл функцій між ними, взаємозв’язок елементів системи як у її усередині, так і з навколишнім середовищем.

В кінці XX – на початку XXI століття Україна, як і інші пострадянські держави, зазнала радикальних змін у всіх сферах життя. Трансформуються політична, економічна, виборча системи, система державної влади. Ось чому вивчення еволюції політичних систем дуже актуальне для держави, яка лише у 2000 році відзначила 10-ліття своєї незалежності і впевнено іде шляхом оновлення більшості інститутів, розвитку політичних процесів та відносин.

Т Е М А 1 (тези)
СИСТЕМИ: ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ УЯВЛЕННЯ

Політологічні категорії систем. Системний підхід як форма методологічного знання. Аспекти системного підходу: системно-історичний, системно-компонентний, системно-структурний, системно-функціональний та інші.

Системний аналіз, як сукупність методологічних засобів. Механістичний і діалектичний підходи до розуміння системи. Інтегративна якість системи. Загальний і системний підходи визначення поняття «політична система».

ЛІТЕРАТУРА

  • Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном познание//Вопросы философии. 1973. № 6. С. 98.
  • Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М., 1980.
  • Берталанфи Л. фон. Общая теория систем – критический обзор исследования общей теории систем. – М.: Прогресс, 1969.
  • Карташов В.А. Система систем. Очерки общей теории и методологии. – М.: Прогресс, 1995.
  • Parsons T. The Social system. – N.Y., 1966.
  • Полуріз В.І. Теорія політичних систем / У кн. Політологія: підручник для вищих навч. закл. – К., 2002. – С. 145–157.
  • Садовский В.Н. Основания общей теории систем: Логико-методологический анализ. – М.: Наука, 1974.

    • Т Е М А 2 (тези)
    СТРУКТУРОВАНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА ЯК УМОВА СТВОРЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

    Суспільство як відкрита структурна група. Етногенний і соціогенний субстрати суспільства.

    Архаїчне суспільство і його еволюція. Ознаки архаїчного суспільства. «Номадичний» спосіб життя. Недобровільні групи і зародження соціальної функції суспільної організацї людства. Перша політична організація.

    Традиційне суспільство і його ознаки. «Добровільні» групи. Осілий спосіб життя. Риси традиційної цивілізації. Типи суспільної організації традиційного суспільства. Виникнення територіальної (феодальної) держави.

    Сучасне суспільство і його ознаки. Індивід як антитеза «групової» людини. Конфлікт між «націоналізмом» і «етнічністю». Нація як відмінний від громади тип суспільства (за Парсонсом). Культура як набір символів. Статусна людина і процеси модернізації. Єдина політична спільнота. Зв’язок суспільства з державою.

    Постсучасне суспільство і його ознаки. Громадське суспільство і його база. «Рольова» людина. Трансформація з групової істоти «по праву крові» і «по праву землі» у індивіда і «особистість». Пізнавальні культури. Цивілізаційні «пороги».

    ЛІТЕРАТУРА

  • Барт М.А. Цивилизационная методология: Исторический контекст. – М.: Международные исследования, 1993.
  • Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера: Пер. з нім. – К., 2002.
    • Поршнев Б.Ф. О начале человеческой истории. – М., 1974.
  • Чичановский А.А. За чертой полета: Нации и народы после развала СССР. – М., 2000.

    • Т Е М А 3 (тези)
    ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ. ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

    Трактування категорії «політична система». Політичні відносини і політична система. Особливості функціонування політичної системи як динамічного цілого. Елементи скерованості свідомості, зменшення елементів хаотичності, стихійності. Подолання локальної обмеженості. Розвиток системи домінування.

    ЛІТЕРАТУРА

  • Almond G. and Powel B. Comparative Politics. – N.Y., 1966.

  • Анохин М.Г. Политическая система: переходные процессы. – М., 1996.
  • Галлей С.Д., Рутар С.М. Основи політології: навчальний посібник. – К., 1999.
  • Истон Д. Политическая система. – М., 1953.
  • Истон Д. Концептуальная структура для политического анализа. – М., 1965.
  • Истон Д. Системный анализ политической жизни. – М., 1965.

    • Т Е М А 4 (тези)
    СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

    Поняття компонентів системи (елемент): частина, елемент, стан, зв’язок відношення, етап, стадія, цикл процесу функціонування, тощо. Поняття: лідерство, органи влади, регламентація (за Парсонсом), влада, інтереси і т.д.

    Суб’єкти політики. Політичні відносини. Політична організація суспільства. Політичні норми. Політична свідомість.

    Інституціональна підсистема. Нормативна підсистема. Ідеологічна підсистема. Культурна підсистема.

    ЛІТЕРАТУРА

  • Берталанфи Л. фон. Общая теория систем: Критический обзор// Исследования общей теории систем. – М.: Прогресс, 1969.
  • Parsons T. Toward a general Theory of Action. – N.Y., 1951.
  • Політична система суспільства// Політологія. – (під ред. Кулагіна Ю. І., Полуріза В. І.) – К., 2002. С. 145–264.
  • Политология: энциклопедический словарь. – М., 1993.

    • Т Е М А 5 (тези)
    ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

    «Вхідні» і «вихідні» функції (за Г. Алмондом). Загальна система функцій на різних рівнях діяльності. Функції «входу» інформації (по Істсону): установлення правил, формалізація правил.

    Концепція перетворення. Функції «виходу». Функції перетворення: артикуляція інтересів; агрегація інтересів. Функції збереження й адаптації системи. Функція політичного рекрутування. Функція політичної соціалізації. Конверсійний процес.

    ЛІТЕРАТУРА

  • Almond Gabriel A. Political Development: Essays in Heuristic Theory. – Boston, 1970.
  • Blanoz J. Ustavni systemy a politickr strany v kapitalistickych statech. – Praha, 1978.
  • Bodnar A. Nauka o polityce. – Warszawa, 1988.
  • Easton I. Political System. – N.Y., 1971.
  • Nohlen, D., Weihe, Y. Politiches system// Staat und Politik. – Bonn, 1991.
  • Parsons T. The Social System. – N.Y., 1966.
  • Sobolevzki M. Partie i systemy partyine swiatn kapitalistycznego. – Warszawa, 1977.
  • Sartori G. Parties and Party systems: A Framework to analisio. – Cambrige (mass), 1976.
  • Функции политической системы. Альбом схем по политологии. – Краснодар, 1995.
  • Чичановский А. А. В тенетах свободы: Политологические проблемы взаимодействия властных структур, средств массовой информации и общества в новых геополитических условиях. – М., 1995.

    • Т Е М А 6 (тези)
    ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ

    Основи класифікації політичних систем. Традиційні і модернізовані політичні системи. Класифікація по змісту і формах правління. Консервативні політичні системи. Завершені і незавершені політичні системи. Тоталітарні, авторитарні і демократичні політичні системи.

    Класифікація політичних режимів. Критерії демократії. «Протективна» («захищаюча») демократія. «Розвиваюча» демократія. Модель «відмирання держави». «Змагальний елітизм». «Плюралістична» демократія. «Легальна» демократія. «Партиципаторна» демократія.

    ЛІТЕРАТУРА

  • Almond G. and Coleman J. The Politics of the Developement Areas. Prinston. – N.Y. 1971.
  • Deutsch K. W. Politics and Governement. Now People Decide Their Fate. – Boston, 1974.
  • Easton D. System Analisis of Political Life. – N.Y., 1965.
  • Політологія: Підручн. для вищих навч. закладів/За заг. ред. Ю.І. Кулагіна, В.І. Полурізка. – К., 2002, С. 445–463.
  • Политические системы современности. – М., 1978.
  • Функции политической системы. Альбом схем по политологии. – Краснодар, 1995.
  • Шаран П. Сравнительная политология. Часть I. – М., 1992.

    • Т Е М А 7 (тези)
    ДИНАМІЧНА МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

    Динаміка, адаптація, стійкість політичної системи. Формулювання проблеми. Обговорення проблеми. Добір альтернатив для вироблення рішення. Теорія мікроструктуралістичного функціоналізму (Алмонд Г.). Політична соціалізація і мобілізація населення. Аналіз існуючих інтересів. Укріплення інтересів. Теорія дій і функціонування (Парсонс Т.)

    ЛІТЕРАТУРА

  • Almond Gabriel A. Political Development: Essays in Heuristic Theory. – Boston, 1970.
  • Анохин М.Г. Политическая система: переходные процессы. – М., 1996.
  • Bodnar A. Nauka o polityce. – Warszawa, 1988.
  • Венгеров А. Синергетика и политика: Общественные науки и современность. – 1994, №4.
  • Костюк В.Н. Изменяющиеся системы. – М., 1993.
  • Марченко М. Н. Политические теории и политическая практика в развитых капиталистических странах. – М.: МГУ, 1992.
  • Nohlen, D., Weihe, Y. Politiches system. – Bonn, 1991.
  • Parsons T. The Social system. – N.Y., 1966.
  • Степин В.С. О прогностической природе философского знания// Вопросы философии. 1986, №4.
  • Хакен Г. Синергетика. Иерархия неустойчивостей в самоорганизующихся системах. – М.: Мир, 1985.
  • Эшби, У. Росс. Динамические системы // Конструкция мозга: Происхождение адаптивного поведения. – М.: Мир, 1964.

    • Т Е М А 8 (тези)
    МЕТОДОЛОГІЯ ВИВЧЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

    Поняття політичного процесу, його розуміння і оцінки з оглядом на політичні системи. Політична система, як засіб управління і маніпулювання у світовому політичному процесі. Специфіка нормативного підходу до аналізу світових явищ, що впливають на формування політичних систем.

    Автономія системи як цілого, співвідношення частини і цілого, збереження і обновлення, взаємодія хаотичних та упорядковуючих процесів, координація, ієрархія і субординація, зв’язок і управління.

    ЛІТЕРАТУРА

  • Бебик В.М. Політологія: теорія, методологія, практика. – К.: МАУП, 1997.
  • Бжезинский З. Великая шахматная доска. – М., 1998.
  • Видрин Д. Очерки политической политологии. – К., 1991.
  • Грушин В. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования. – М., 1987.
  • Дугин А. Основы геополитики. – М., 1991.
  • 26 основных понятий политического анализа. – М.: Полис, 1993, № 1.
  • Уемов А.И. Системы и системные исследования // Проблемы методологии системного исследования. – М.: Наука, 1970.

    • Т Е М А 9 (тези)
    НАПРЯМИ АНАЛІЗУ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

    Інституціональний підхід. Структурно-функціональний напрямок. Елітарний напрямок. Підходи Парсонса Т., Істона Д., Алмонда Г., Шевал’є Ж.-Ж., Марченко М.Н., Бурлацького Ф.М. і Галкіна А.А., Шаброва О.Ф. та інших.

    Теоретичні уявлення про політичну систему як змістовний аналіз відносин (від політичних до соціально-психологічних, поведінкових, культурних). Сутність політичної системи як єдиного цілісного динамічного утворення.

    ЛІТЕРАТУРА

  • Алмонд Г. Политическая наука: История дисциплины // Полис, 1988, №1.
  • Берталанфи Л. фон. Общая теория систем – Критический обзор: Исследования общей теории систем. – М.: Прогресс, 1969.
  • 26 основніх понятий политического анализа. – М.: Полис, 1993, №1.
  • Easton D. Systems Analisis: An example of functionalism // Gould J., Thuarsby V. Contemporary Political Thought. Issues in Scope, Value and Direction. – N.Y., 1969.
  • Easton D. Systems Analisis of Political Life. – N.Y.,1967.
  • Костиков В. Н. Изменяющиеся системы. – М., РАН, 1993.
  • Parsons T. The Social System. – N.Y., 1966.

    • Т Е М А 10 (тези)
    ІНФОРМАЦІЙНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

    Феномен інформатизації світового розвитку. Недержавні сили: відкрита економічна система, нове планетарне мислення. Технічні можливості суверенного розвитку людства. Науково-інформаційна основа організації і управління. Мінімізація виробничих витрат на основі знань і досвіду, накопичених світом. Інтеграційні програми. Принцип розподілу праці на міжнаціональному рівні. Інформаційне середовище і морально-психологічний стан суспільства. Носії інформації (в тому числі – не саморухомі). Міжнародний інформаційний потенціал та політичні системи.

    ЛІТЕРАТУРА

  • Глобалізація і безпека розвитку / Кол. авт. (Кер. Білоус О. Б.). – К., 2001.
  • Чичановский А. A. В тенетах свободы: Политологические проблемы взаимодействия властных структур, средств массовой информации и общества в новых геополитических условиях. – М., 1995. С. 40–50, 242–259, 280–287.
  • Чичановский А. А. Информационные аспекты практической политики. В книзі «Соединяя социализм, капитализм и демократию». – М.: Летний сад, 1999. С. 281–294.
  • Шкляр В. І. Соціокультурні та політичні моделі журналістики. В книзі «Українська журналістика в контексті світової». – К., 2001. С.5–9.

    • Т Е М А 11 (тези)
    ПРОТИСТОЯННЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

    Стійкість і самозбереження політичної системи. Тупикові процеси у суспільстві – причини виникнення. Поняття «Світовий політичний конфлікт». Рівні конфліктів: світовий, регіональний, національний, локальний. Стан глобальної кризи. Дискретний рух суспільних систем. Конфлікт систем як інструмент геополітичного гегемонізму. Єтнополітична напруга. Наслідки конфліктів в конфліктних зонах. Конфлікти в країнах СНД. Екстремізм і проблеми державної безпеки.

    ЛІТЕРАТУРА

  • Теория политической системы // Основы политологии. – М., 1992.
  • Политические системы современности. – М., 1978.
  • Политические системы буржуазных государств. – М., 1980.
  • Политические системы СССР и стран Восточной Европы: 20-е – 60-е гг. – М., 1991.
  • Чичановский А. А. Этнические и политические конфликты на постсоветском пространстве // За чертой полета. – М.: 2000. С. 37–79.

    • Т Е М А 12 (тези)
    ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

    Формування сучасної світової системи. Поява сучасної світової політичної системи. Типи світових систем. Координація, кореляція, субординація сил – передумова формування глобального устрою, його основні компоненти і функції. Міждержавні та недержавні стосунки у світовому співтоваристві. Співвідношення між державним суверенітетом і загальною світовою відповідальністю. Глобальна, міжнародна та регіональна політика України.

    ЛІТЕРАТУРА

  • Абдулатипов Р.Г. Этнополитические конфликты в СНГ. Наднациональные механизмы разрешения. – М., 1996.
  • Глобалізація і безпека розвитку. Кол. авт. (кер. О.Г. Білоус). – К., 2001.
  • Світовий політичний процес. Система міжнародних політичних відносин/ у підручнику «Політологія». – К., 2002. С. 545–578.
  • Чичановский А.А. За чертой полета: Нации и народы после развала СССР. – М., 2000.
  • Шаповал В. М. Конституційні системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К., 1992.

    • © Інститут журналістики. Усі права застережені
    Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові