Ласкаво просимо

Навчальна програма

1. Сприймання як психічний процес

Вчення І.П.Павлова про вищу нервову діяльність. Природа психіки. Особистість та її розви-ток. Психічні процеси та їх фізіологічна основа: відчуття, сприймання, увага, пам’ять, уява (фанта-зія), мислення, почуття (емоції), воля. Сприймання як психічний процес. Умови сприймання. Фізі-ологічна основа сприймання. Механізми сприймання. Аналіз і синтез. Взаємодія аналізаторів у процесі сприймання. Роль динамічного стереотипу під час сприймання. Зв’язок сприймання з ро-зумінням.

2. Механізми організації сприймання

Психологія сприймання. Вивчення психіки з погляду цілісних структур. Механізми органі-зації сприймання. Гештальти як цілісні образи. Поняття фігури і фону. Закони виділення фігури (близькість елементів, симетричність, подібність, замкнутість тощо). Розпізнавання зорових об-разів і перцептивна категоризація. Подвійні зображення. Перцептивний цикл. Проблема інваріант-ності. Переструктурування. Інсайт (осяяння) як вияв нових відношень між об’єктами. Сенсорний образ і творче мислення. Перетворення пізнавальних структур. Проблема інваріантності. Еко-логічний підхід до сприймання.

3. Сприймання мовлення

Психофізіологічний механізм мовного відображення дійсності. Механізм інтеграції знако-вих комплексів, які надходять від різних аналізаторів мозку. Процеси мовних узагальнень. Бага-торівнева система мови і багаторівнева структура генетичного коду. Механізм мовної поведінки (зокрема породження мовлення). Робота систем, пов’язаних з реалізацією усного і писемного мов-лення. Етапи породження і розуміння висловлювання. Психолінгвістичні одиниці сприйняття мов-лення. Неусвідомленість сприймання. Рівневий характер сприймання мовлення. Усвідомленість сприймання. Сприймання літер і слів. Сприймання речень. Співвіднесення з дійсністю. Механізм еквівалентних замін. Механізм імовірнісного прогнозування. Сприймання і розуміння. Значення і смисл. Моделі сприймання мовлення.

4. Сприймання твору

Текст як мовне (графічне) втілення твору (В.В.Різун). Текст як мовна одиниця. Теорія інформації та семантика мови в розвитку теорії тексту. Текст як форма існування мови (П.Хартман). Тексти – вербальні твори. Тексти – невербальні твори (твори мистецтва, музики, кіно, архітектури; карти, плани, креслення тощо). Текст як основна одиниця комунікації. Підхід до тексту з позицій мовленнєвої діяльності: урахування чинника мовної особистості, чинника ко-мунікативної ситуації.

Породження і сприймання тексту. Слово – висловлювання – текст. Включеність тексту в по-замовну діяльність. Модель породження тексту. Затекст – текст – підтекст. Сприймання тексту. Поетапність сприймання. Властивості тексту: цілісність, зв’язність, емотивність, креолізованість, прецедентність, шпаруватість. Професіональне й аматорське читання твору.

Глибинний смисл твору (мотив автора). Твір як втілення задуму автора. Сприймання як де-кодування задуму автора. Концепт як згорнута смислова структура. Проникнення в зміст худож-нього образу на основі спільних для автора і читача соціокультурних моделей. Робота свідомості й підсвідомості під час сприймання тексту.

Особливості перцепції твору. Тематична перцептивна структура як варіант авторської структури твору. Однорідність тематичної авторської структури твору як необхідна умова обме-ження варіативності тематичної перцептивної структури. Прогнозування тематичної перцептивної структури твору.

5. Особистісний аспект сприймання

Багатоваріантність сприйняття. Сталі (стать, вік, професія, тип особистості, естетичні впо-добання, стереотипи поведінки) й змінні (настрій) характеристики сприймача, їх вплив на сприй-мання. Культура і практика конкретної особистості і сприйняття. Міжособистісне сприйняття в соціальній психології. Інформаційні очікування і стереотипи сприйняття. Роль поведінкового сте-реотипу в сприйманні тексту. Відбір значущої інформації. Перенесення інформації в довготривалу пам’ять. Інформаційне перевантаження. Резонансні бар’єри.

Соціальна детермінованість сприймання. Комп’ютероморфний світогляд сучасної лю-дини. Кліповий стиль сприйняття дійсності.

Особистісна зорієнтованість твору. Ментальні риси різних соціальних, вікових і націо-нальних груп і сприйняття твору. Соціально-психологічний портрет читача (вікові, соціальні, про-фесійні, гендерні характеристики, проблеми, сфери інтересів і вподобань тощо). Психологічні ти-пи читачів (К.Леонгард). Репрезентаційні системи. Рольова адекватність твору. Позиції ко-мунікаторів (Е. Берн). Оптимальна позиція автора. Архетипна пара автор-читач. Толерантна по-ведінка в архетипній парі. Мовні засоби орієнтування твору на читача.

6. Розуміння і пізнання

Мислення як психічний процес. Структурно рівневі і блокові моделі переробки інформації на рівні сприйняття, пам’яті, мислення. Когнітивні явища: зорові образи, просторова пам’ять, уява, мисленнєве обертання. Нейрофізіологія і семіотика. Локалізація психічних функцій. Функціональна асиметрія півкуль мозку і стратегії переробки інформації. Асиметрія знакових сис-тем, іконізм і конвенційність. Культурні механізми, зіставні з роботою півкуль (Ю.М.Лотман), їх роль у динаміці культури. Породження й освоєння нового в культурі. Мислення – творчість чи об-числення?

Природа розуміння. Подання дійсності у внутрішньому досвіді. Логічний аспект ро-зуміння. Осягнення одиничного. Розуміння і пояснення. Рівні розуміння. Зумовленість рівнів інтересом. Розвиток процесу розуміння. Аналіз розуміння як підстава для формулювання правил витлумачення.

Розуміння і пізнання. Пізнавальна сфера особистості. Людина як перетворювач інформації. Розуміння як відтворення за певним зразком.

7. Розуміння твору

Мислення як робота з простими логічними правилами. Логічний аналіз текстів. Фрейм як опис рольової структури ситуації. Структура семантичної сітки. Правила природної логіки. Не-формальна логіка (Арістотель). Індійська логіка. Буддійська логіка. М.Хайдеггер. Діалектика істо-ричного, групового й індивідуального в розуміння твору.

Розуміння твору в аспекті семіотики. Основні семіотичні поняття: "текст", "код", "знак". Поняття "дискурс", "наративність". Семіотико-наративні і дискурсивні структури. Текст і мова. Текст як семіотичний простір, у якому інтерферують і ієрархічно самоорганізовуються мови. Функції тексту: адекватна передача змісту, продукування нових смислів. Динамічна напруга між мовою й текстом як джерело еволюції семіотичної системи. Структурні елементи тексту. Постст-руктуралізм. Несистемні елементи тексту, реалізовувані підсвідомо й сприймані інтуїтивно. По-няття інтертекстуальності. Множинний текстуальний простір (Ю.Кристева). Текст як відоб-раження всіх текстів у межах певної смислової сфери (М.Бахтін). Текст як між-текст стосовно інших текстів (Р.Барт). Текст у тексті (Ю.М.Лотман). Фено-текст і гено-текст (Ю.Кристева). Інтертекстуальний простір.

8. Інтерпретація твору

Розуміння й інтерпретація (витлумачення). Витлумачення як продукт наукової свідомості. Межі інтерпретації в гуманітарному і природничому знанні. Аналіз розуміння як підстава для формулювання правил витлумачення. Правила інтерпретації. Об’єднання правил інтерпретації у систематичне знання. Постулати. Загальноприйнятне розуміння. Розмислові принципи інтерпре-тації. Логічна проблема герменевтики. Логічні операції, застосовувані в гуманітарних та природ-ничих науках. Індукція, аналіз, побудова, порівняння. Витлумачення і пояснення.

Психологічно-історичний підхід до інтерпретації. Неподільність сприйняття та індивідуального образотворення. Зовнішня і внутрішня форма твору. Авторська інтерпретація твору і його розуміння. Автор та інтерпретатор. Творче повторення читачем думок автора. Не-усвідомлювана творчість. Витлумачення як твір особистого мистецтва.

Герменевтика – теорія розуміння. Герменевтика як інструмент розуміння твору. Герме-невтика і риторика. Герменевтика і літературна критика.

9. Адекватність сприймання і розуміння твору

Концептуальна картина світу як передумова адекватної інтерпретації текстів. Смисл як спо-сіб включення людського досвіду в соціальну комунікацію. Розуміння як сприйняття смислу. Текст як існування смислу в сфері соціальних комунікацій. Текст як сукупність смислових ядер. Мікротема і макротема. Концепт як відправна точка смислової структури тексту. Умови адекват-ного сприйняття концепту (мікро- і макроконтекст, фонові знання). Когнітивний простір автора і реципієнта. Розуміння тексту як адекватна інтерпретація інокультурних авторських смислів на базі своєї концептуальної системи. Пресупозиція як зона спільних знань і уявлень. Роль пресупозиції під час породження і сприймання тексту.

Співвідношення значення і розуміння: поверхове значення – сприймання форм; глибин-не значення – розуміння непрямого значення, додаткових смислів, підтексту; смисл – розуміння смислу, сприйняття концепту. Психологічне значення. Особистісне значення. Прогноз автора що-до сприйняття тексту реципієнтом.

Інформаційні перешкоди під час породження і сприймання тексту. Вимірювання кіль-кості інформації. Кодування та надлишковість. Надлишковість у мові і в тексті. Надлишковість і сприймання. Зв’язок інформації та надлишковості. Якісний аспект інформації. Інформація і форма. Частотність окремих слів та її вплив на розпізнавання в умовах перешкод. Ключові слова. Малий (основна тема), середній (ситуація взаємодії між "героями" твору) і великий (основний зміст тво-ру) набори ключових слів.

10. Форма твору як умова адекватного сприймання і розуміння

Пізнавально-комунікативна досконалість твору. Інформаційний комфорт. Ясність змісту і ясність форми. Тематична організованість твору. Рівень складності викладу. Традиційність викла-ду. Логічна послідовність. Виділення основних моментів змісту. Точність слововживання. Одно-значність. Довжина речень, розмір абзаців. Інформаційна насиченість викладу. Розрідженість (во-дянистість). Зайві слова (речення, абзаци). Багатослів’я. Інформаційний шум. Напруженість. Шпа-руватість. Ритм.

11. Психологічна модель розуміння складних структур тексту

Специфіка психічних процесів у системі людина – текст – людина (СЛТЛ). Семантичні від-ношення, які виникають під час сприймання складних структур тексту. Адекватність тексту своє-му призначенню. Психологічна структура й умови перебігу основних когнітивних процесів під час сприймання складних структур тексту. Ефекти взаємодії між окремими елементами СЛТЛ: 1) складність тексту; 2) ясність тексту; 3) читабельність тексту; 4) функціональність тексту. Вплив фонової інформації та вподобань на процеси сприймання та розуміння. Вплив на ці процеси кому-нікативних відношень. Вплив тексту на когнітивну систему. Соціальний і культурний зміст тексту і його вплив на розуміння тексту користувачем.

12. Інтелектуальний і психологічний вплив автора на читача

Психологічна структура твору. Керування сприйманням і розумінням. Задоволення потреб і завершення гештальтів. Незавершені гештальти як перешкода до психологічної рівноваги. Емо-тивність твору. Забезпечення можливості вибору. Урахування неоднозначності навколишнього світу. Квантова психологія. Мова-прайм. Евфемізми як засіб прихованого впливу.

Інформаційно-психологічний вплив. Психологічна дієвість твору. Проблеми мов-леннєвого впливу. Нові технології впливу на читача. Маніпулятивний вплив. Стратегія непрямого впливу. Теорія і технологія НЛП. Психолінгвістична суггестологія. Проникнення у чужі душевні стани.

Психологія сприймання тропів у тексті. Тропи як когнітивні механізми. Композиція як ке-рування почуттями й емоціями сприймача.

Постмодернізм. Прийоми постмодерністського стилю: емоційні акценти, увага до дета-лей, деформування реальності (приховування другорядних фактів, введення додаткових персона-жів, замовчування труднощів, спотворення фактів, екстраполяція ситуації на майбутній час), увага до суб’єктивного світу людей, спонукання замість доведення.