Реалії сучасної видавничої справи вимагають тіснішої співпраці видавництв, редакцій з друкарнями. Усе очевиднішою стає істина: будь-який видавничий продукт цінний не тільки його змістовим наповненням, а й зовнішнім, поліграфічним виконанням. Багато важить для конкурентноздатності, ринкової спроможності видання те, які витратні матеріали (папір, фарба, фольга тощо) були застосовані для його виконання і як саме ― якісно чи ні ― виготовлений кінцевий продукт. Прикро вражають нечітко віддруковані фото у газетах, неправильно сфальцьовані аркуші чи підібрані зошити у книзі, а буклет з тонкого сірого паперу навряд чи привабить потенційних рекламодавців і покупців.
Таким чином, сучасний видавець конче повинен орієнтуватися у сучасних поліграфічних тенденціях і можливостях ― так він уникне помилок і зможе адекватно поводитися на ринку.
Видавець чи редактор, поінформований у до друкарських, друкарських і брошуровально-палітурних процесах, чіткіше уявляє кінцевий продукт ― брошуру, книгу, чергове число журналу тощо. Тим більше нині, коли у зв’язку з удосконаленням комп’ютерної техніки низку додрукарських процесів перенесено до видавництва.
Отож тільки за умови цілісного розуміння видавничого процесу можна досягнути високого рівня друкованої продукції, здатної конкурувати на внутрішньому і зарубіжному видавничих ринках. Це зумовлює актуальність курсу “Поліграфія”, який посідає визначальне місце в академічній підготовці майбутніх видавців та редакторів.
Поліграфія останніх десятиліть характеризується інтенсивним оновленням технологій: офсет перебуває на провідних позиціях, поруч із ним, здебільшого для середніх і малотиражних замовлень, впроваджується цифровий друк. Окремим напрямом стає “друк на вимогу”, а також персоналізація. Загальною тенденцією є зменшення накладів при фактичному зростанні якості поліграфічного виконання, оздоблення і захисту продукції. Усе більшого поширення набуває багатофарбовий друк. Прикметними є пошуки екологічно безпечних рішень на всіх стадіях видавничого процесу, а також у розробці нових витратних матеріалів. Зростає рівень автоматизації ліній.
Щодо сегментів ринку поліграфічних послуг слід відзначити особливі темпи розвитку пакувальної промисловості. Сегмент упаковки серед інших видів поліграфічної продукції складає приблизно половину загального обсягу виробництва ― це характерна риса вітчизняної поліграфії. Сучасна поліграфія ― розвинута і вагома царина, пов’язана з науково-технічним прогресом, політикою та національною культурою.
У ринкових умовах перед співробітниками видавництв і редакцій постає питання: як випустити зусібіч якісне видання при найменших видатках. Щоб відповісти на нього, слід орієнтуватися у вищезгаданих та інших реаліях сучасної друкарської справи; розумітися на її технологіях, витратних матеріалах тощо. Дати відповідні знання ― мета навчального курсу “Поліграфія”.
При цьому будуть розв’язуватися наступні конкретні завдання:
• осмислити сучасний стан української поліграфічної промисловості у контексті світових тенденцій;
• вивчити схему поліграфічного виробництва і особливості кожного його етапу;
• засвоїти технологічні принципи основних та спеціальних способів друку; динаміку та закономірності їх застосування;
• дати уявлення про відповідні тим чи іншим способам друку витратні матеріали і поліграфічне устаткування; з’ясувати властивості сучасних фарб і паперу;
• дати зразки оздоблення книжкових, журнальних, газетних та інших видань;
• охарактеризувати поліграфічне виконання книги, газети, журналу як найважливіших видів видавничої продукції.
• проаналізувати поліграфічні браки та поняття “якісний поліграфічний продукт”.
• зорієнтуватися у поліграфічних потужностях регіону та прагматично з’ясувати перспективність співпраці з конкретними місцевими поліграфічними підприємствами.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові