Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Мета і завдання курсу

Нормативний курс “Історія видавничої справи” відноситься до циклу професійно-орієнтованих дисциплін, що вивчаються на факультетах і відділеннях класичних університетів та інститутів, а також в інших вищих закладах освіти України за спеціальностями “Журналістика” та “Видавнича справа і редагування”. В дещо видозміненому вигляді подібний курс під назвою “Історія книги” читається на відповідних факультетах інститутів та університетів культури.

І в першому, і в другому випадках об’єктом дослідження в історичному розрізі стає така архіважлива для кожної країни сфера суспільної діяльності, якою є видавнича справа. За загальноприйнятим у різних енциклопедіях визначенням, це діяльність окремих осіб, спеціалізованих підрозділів чи й цілих підприємств, пов’язана передусім з підготовкою, випуском і поширенням книг, брошур та інших видів неперіодичних видань, у тому числі серійних чи тих, що продовжуються. Сюди, окрім названих вище двох найголовніших видів видавничої продукції (книг та брошур), відносяться також плакати, листівки, календарі, буклети.

Таким чином, термін “видавнича справа” традиційно вживається в контексті книговидання, тоді як за періодичними виданнями (газетами, журналами), як також і за всіма теле- і радіопрограмами, закріпився термін “журналістика”.

Видавнича справа виникла значно раніше журналістики. Протягом століть до появи перших газет саме рукописні та друковані книги були єдиним на земній кулі засобом комунікації.

Витоки видавничої справи слід шукати в стародавніх часах виникнення письма й алфавітів того чи іншого народу, коли в людей з’явилася можливість залишати для нащадків слід своїм думкам, набутим знанням, переживанням, заповітам. А первинними формами видавничої продукції можна вважати тексти, писані ідеографічним (картинним), фонетичним та алфавітним письмом на різноманітних матеріалах – кам’яних брилах, мідних, глиняних, дерев’яних пластинках, кістках тварин, бамбукових зрізах, папірусі, пергаменті, папері.

Вивчення історії видавничої справи розпочалося відносно недавно і на початку мало типову схему: історія письма, рукописні шедеври стародавнього світу та епохи середньовіччя, а з ХУ століття – часу виникнення друкарського верстата – вже як історія друкарства. Головний акцент автори таких досліджень робили на формах книги, майстерності каліграфів та оформлювачів. Рідко предметом детального розгляду ставав зміст книг, і ще рідше – їхні функції. Безумовно, що комунікативний аспект тогочасної видавничої продукції несправедливо недооцінювався.

За починанням французьких дослідників, з кінця ХІХ століття історія видавничої справи стала розглядатися у контексті подвійної природи книги – і як матеріальної конструкції, і як носія певної суми знань та ідей. На порядок денний поставала потреба досліджувати не лише саму друкарську справу та інші видавничі процеси, а й суспільно-політичні обставини, в яких вони розвивалися, драматичні житейські колізії тих особистостей, хто це нелегке й відповідальне ремесло обирав сенсом свого існування. В поле зору дослідників цього ще й досі не пізнаного і не поцінованого своєрідного феномена загальноцивілізаційного поступу людства потрапляли також обставини побутування конкретного друкованого продукту, його вплив не лише на окремих особистостей, й на суспільні процеси, що відбувалися під впливом такого побутування в конкретну історичну епоху.

Отож, предметом історії видавничої справи є цілісна історія створення, поширення, використання тих чи інших видів видавничої продукції, переважно книги та результати їх функціонування.

Досі в Україні не створено цілісного дослідження, в якому історія видавничої справи базувалася б не на застарілих ідеологічних концепціях і догмах, а з врахуванням нового, переважно архівного матеріалу, досі невідомому читачеві. Тому цей підручник є першою спробою заповнити цю суттєву прогалину.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові