Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Навчальна програма

ТРАДИЦІЙНІ ВІТЧИЗНЯНІ МЕТОДОЛОГІЇ , вироблені історичною та філологічною школами. Системний аналіз художнього твору в єдності змісту та форми. Компоненти змісту художнього твору : тема, ідея, проблематика. Компоненти форми художнього твору : проблема сюжету та фабули; елементи сюжету (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка); композиція та архітектоніка; система образів художнього твору; мова художнього твору. Поняття архетипу. Хронотоп твору. Принцип історизму в аналізі художнього твору. Аналітизм як невід’ємний елемент літературного аналізу. І. Дзюба ”Застукали сердешну волю” (Шевченків “Кавказ” на тлі непроминального минулого).

МІФОЛОГІЧНИЙ напрям в історичній школі. Я. Грімм “Німецька міфологія”. Основа літературних творів – міфи , які є узагальненням уявлень людини про навколишній світ. Міфи як джерело розвитку художньої уяви. М. Костомаров “Слов’янська міфологія”. К. Т. Юнг про першообрази /архетипи/, які впливають на формування естетичних поглядів людини. Художній процес як матеріалізація архетипів, наповнення їх конкретним змістом.

КОМПАРАТИВІЗМ (порівняльно-історичний метод вивчення літературного процесу ). Міграція сюжетів від одного народу до іншого – важливий фактор розвитку літератури. Традиційні світові сюжети (ТСС).О. Веселовський ”Слов’янські сказання про Соломона та Кітовраса та західні легенди про Морольфе і Мерліна”, М. Драгоманов “Слов’янські перерібки Едіпової історії”,О. Білецький “Прометей Есхіла і його потомки в світовій літературі “, А. Волков “Великий Гетьман”.

Засновником БІОГРАФІЧНОГО методу став французький літературознавець Ш. О. Сент-Бев /“Літературно-критичні портрети”/. А. Моруа /“Аспекти біографії“/. Кожен літературний твір – віддзеркалення авторської особистості. Посилена увага представників цього методу до постаті автора, фактів його інтимного життя, фізіологічної схильності характеру, виховання, кола читацьких інтересів. Використання біографічного методу вітчизняними літературознавцями : О. Огоновським, М. Петровим, І. Франком.

ПСИХОАНАЛІЗ як надзвичайно популярний напрям світового літературознавства ХХ ст. З. Фройд “Вступ до психоаналізу”, “Тлумачення снів”, “Я і Воно”. Художня творчість як віддзеркалення підсвідомого. Фройдизм в українському літературознавстві: С. Балей “З психології творчості Шевченка “, С. Гаєвський “Фройдизм у літературознавстві”, В. Підмогильний “Іван Левицький/ спроба психоаналізу творчості/”, Г. Грабович “Перехрестя “ Тризни”, “ Прихований Шевченко”.

СТРУКТУРАЛІЗМ як напрям літературознавчих досліджень ХХ ст.., що пропонує при аналізі художніх творів використовувати методологію семіотики – філософської науки, яка вивчає знаки та знакові системи. Формальний аналіз поетики без зв’язку зі змістом.

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ у літературознавстві як розробка вчення про екзистенцію – людське існування. Ж.-П. Сартр “Екзистенціалізм – це гуманізм”. Визнання людської свободи як універсальної характеристики буття особистості у світі.

ПОСТСТРУКТУРАЛІЗМ як реакція на теоретичні здобутки структуралізму. М. Фуко “Що таке автор ?” Поняття дискурсу як системи висловлювань. Ідея декомпозиції тексту – розкладу його на складові елементи, з яких він “витканий”.

ФЕМІНІЗМ як заперечення фалоцентризму в усіх сферах людської діяльності. Зосередження на своєрідностях і функціях роду в написанні й інтерпретації літературних текстів. Ю. Крістева “Полігон”, “Спочатку була любов : психоаналіз і віра “, Сімона де Бовуар “ Друга стать”, К. Міллет “Сексуальна політика”. Українська феміністична критика: С. Павличко, О. Забужко. Віра Агєєва “Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації”.

ПОСТКОЛОНІАЛЬНА критика як напрям сучасного літературознавства, що виник у англомовному світі наприкінці 70-х років на базі інтеграції кращих досягнень деконструктивізму, психоаналізу, марксизму, нового історизму, фемінізму з урахуванням історичних і культурологічних моделей країн, що звільнилися від колоніального ярма. М. Павлишин “Козаки в Ямайці : постколоніальні риси в сучасній українській культурі “.

РЕЦЕПТИВНА естетика як літературознавчий напрям, що базується на естетиці сприйняття. Можливість творення власного тексту з даного: літературний твір – подразнювач, що збуджує думки, емоції читача, пов”язані з його власним, а не письменницьким досвідом. Неможливість двох схожих думок про твір, так як читання вносить суб’єктивний момент. Р. Яусс “Історія літератури як провокація для літературознавця”. Заперечення поширеної думки, що в художньому творі відображена певна конкретна реальність. Віртуальний, збуджувальний сенс художнього твору.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові